#Щоденник_КляксиЗараз читаю «Зайчик» Мони Авад, змішані почуття. Я ще не склала своєї думки, хоча і прочитала майже третину книжки. І вона може виявитись як геніальною так і відстійною. В центрі сюжету — студентка престижної літературної програми, яка почувається чужою серед однокурсниць, дивного й надмірно ванільного угрупування дівчат, які називають одна одну «Зайчик». Коли вони раптово запрошують Саманту до свого закритого кола, її реальність починає руйнуватись. Зауважень в мене небагато, по-перше хочеться сперечатись з перекладачем. Я розумію, чому саме назву переклали як «Зайчик», а не «Кролик» як було в оригіналі. Але ось ці постійні згадки про «зайчиків», які бігають дворами і парками, руйнують всі авторські алюзії на «Алісу з Дивокраю» та «кролячі нори» як астрономічний міф. По-друге книжка чимось мені нагадує «Блискучий розум» не сюжетно, а психологічно. Є певна схожість в характерах героїв, і це реально цікаво…Але це тільки перші враження, які цілком можуть змінитись.Щиро Ваша #Клякса