​​#прочитане2025Лора Стемплер - «Маленька чорна сукня, маленька біла брехня» Видавництво #Книголав 2021р.Я недовго обирала книжку для початку літа — ця історія давно була в моїх бажанках, і я подумала, що її літній вайб надзвичайно пасує до цієї спеки. Адже тут мене чекає історія кохання у спекотному Нью-Йорку, на літньому Манхеттені, де студентка отримує стажування в глянцевому журналі — усе це звучить як підліткова казка з ноткою блиску.Є книжки, які читаєш не заради несподіваних сюжетних поворотів, а заради відчуття. Вони — як улюблений літній плейлист: трохи наївні, дуже атмосферні й абсолютно чарівні у своїй щирості. «Маленька чорна сукня, маленька біла брехня» Лори Стемплер — саме така. Як ковток грушевого сидру з «Білого наливу» на ВДНГ - газованого в спекотний день: солодкого, іскристого, трохи з кислинкою і п’янкого як перша закоханість.Гарпер — дівчина, яка мріє стати журналісткою, але досі не дуже знає, ким саме хоче бути в житті. Вона сором’язлива, тиха, звикла залишатись у тіні. І раптом отримує шанс — стажування у модному підлітковому журналі в самому серці Нью-Йорка. Звучить як казка, правда? І Гарпер в неї повірила. Тільки от квиток до цієї казки вона отримала не зовсім чесно — пробне есе, яке принесло їй перемогу, вона написала не про себе. Але хіба це важливо, якщо твоя мрія стає реальністю?І хоча сюжет місцями можна спрогнозувати лише прочитавши анотацію, читається все одно приємно. Гарпер потрапляє у світ глянцю, моди, блогів і стильних людей, які говорять швидко, носять підбори й наче завжди знають, що сказати. А вона — ні. Вона весь час прикидається впевненішою, досвідченішою, дорослішою. Але під цим шаром пудри — все та ж дівчина, яка поки що тільки вчиться бути собою.Мені дуже сподобалось, як тут поєднано легкість із складними темами. Я сміялась у голос на деяких сторінках, ловила себе на думці «о, це ж я», і водночас задумувалась про те, наскільки сильно середовище змінює нас — і наскільки важко іноді не втратити себе в погоні за новою версією «я». Тут немає фальшивої глибини чи напускної драми. Але є справжність. І саме вона чіпляє.Книжка пахне лосьйоном для засмаги, гарячими вуличними хот-догами, кавою на ходу й новими босоніжками, які натирають ноги, але виглядають розкішно. Це така історія, яку хочеться читати на балконі гуртожитку або на гойдалках коло ресторану "Прага" що на ВДНГ,  нехтуючи дорослими справами. Бо ти знову 17-річна. Невпевнена. Але мрієш.«Маленька чорна сукня...» — не про моду, хоча її тут багато. І не про стосунки, хоча й без них не обійшлося. Це історія про вибір. Про чесність. Про голос, який довго мовчав, а потім нарешті заговорив — і виявилося, що він зовсім не слабкий.Я дочитала з посмішкою. Бо іноді не потрібно нічого надскладного — достатньо книжки, яка нагадає: ти маєш право бути собою. І навіть якщо ти поки що не знаєш, ким хочеш стати — це не страшно. Головне — не грати роль, якщо вона не твоя.А маленька чорна сукня? Вона завжди гарна. Але ще краще, коли ти носиш її з власним настроєм, а не позиченим образом.Оцінки: цікавість – 3, динаміка – 2, логіка – 2, обкладинка – 1, оригінальність – 0, зачепило – 1Оцінка: 9 з 12Щиро Ваша #Клякса.