#ПоезіяТравень, а так, понімаєте, холодно. Так, понімаєте, все навпаки.А за вікном починається полеІ видно за полем село Бармаки.В час, коли бідній душі одиноко,А поряд дорога гурчить об'їздна,Я плащ одягаю і йду на дорогу -А може, полегшає, хто його зна...Дорога так само, як я, неприкаянна,Дорога мене обтікає, мов каменя,Байдужа, хоч губи собі прокуси.Дорога мене приведе до лікарні - В дощі рожевіють її корпуси.В мене тут зараз ніхто не вмирає,Так що й сумління знеболено спить.В мене тут є санітарочка Рая,В Раї для мене знайдеться спирт.Підем гуляти? Рая не проти.Станем в садочку під деревце.Віршів читати Рая не просить,І дуже вдячний Раї за це.Рая сама говоритиме більше.Каже:"Наравицця дуже миніАмириканський писатель Селінджер".Знаєш, - питає, - такого чи ні?Я відповім (не те, що подумав).Пахне мовчання, як шоколад.Голдена Колфілда постать сутулаГен у вікні однієї з палат.Я відчуваю - підходжу до краю,Вже й бісенята стрибають в очах.Я обніму санітарочку РаюПрямо в холодних і мокрих кущах.Далі вже слів не знаходиться в мові,Тільки - що ми молоді і живі.Буде як острів в зеленому моріПлащ мій, простелений на траві.Скоро вмирати я ще не збираюсь.Я ще існую,бо я ще люблюмилу мою санітарочку РаюІ мокру - під нею - вітчизну мою.Але таки коли прийде по менеБаба безноса з косою в руках,Хай би росли такі темно-зелені,Мокрі й холодні кущі в головах... Автор Олександр Ірванець