Значить,за чотири дні Бекетт ходив зі мною на прогулянку і закупи. Готував зі мною і навіть спав. Компактність чудова. Розкривається книга добре. До ідеального фліп-флопу їй трохи не вистачає площини, але не критично.

Верстка і шрифт комфортні. Я спокійно читала у ліжку з торшером і очам було ок. Корінець, точніше його стан, можете самі оцінити на відео. Там є один ледь помітний залом, але навряд ви його помітите, якщо не шукатимете спеціально. Де я так на другій половин ту книжку заламала - хз. Чи-то заснула невдало, чи на кухні якоюсь мискою притисла, але в цілому весь час я її розгортала, як мені було зручно і складала мало не навпіл. Корінець пережив. В цілому Хімія смерті виглядає майже недоторканою. Тож експеримент вдалий і, як на мене, саме так має видаватися белетристика. Компактно, легко, комфортно. Рука не втомлюється тримати, якщо засинаєш, книжка не покалічить нівас, ні собаку. Ми з Арманом перевірили.

По сюжету, якщо ви, раптом, ще ні. Наш головний герой Девід Гантер, працював судовим антропологом. Але після однієї трагедії він кинув все і поїхав у їбеня працювати звичайним сімейним лікарем. Прожив спокійно три роки, аж поки у селищі не знайшли труп. З крилами. Лебединими. І місцевий детектив, навівши справки, вмовив Девіда допомогти. Один раз. Ага, він купився, уявляєте?
Мені сподобався акцент на ментальності місцевих жителів і тому, як ми можемо робити висновки на основі нашого ставлення до тих чи інших людей. І тому, як ми можемо в упор не помічати певних речей, які лежать у нас перед носом.

Якщо, раптом, якимось дивом ви ще не знайомі з творчістю Бекетта, але любите англійські детективи і серіал Кістки - беріть! Вам треба! Воно офігезне! Бачить бог, на 5 зірок я розщедрююся рідко!