У моїй стрічці в соцмережах час від часу підіймається питання про практики виживання.
Я подумала, що до роботи, творчості, ароматерапії, служіння та спілкування з друзями додам ще практику кожного дня трошки мріяти про життя у кращому світі.
Кращому, ній той, що був до того, як його понівечила війна.
Кращому, ніж той, про який усі мріяли, коли не можна було мандрувати.
Кращому, ніж той закордонний, який колись  багатьом здавався сильно кращим за наш... лише тому, що ми його не знали по-справжньому, а свій не вміли цінувати... як не змогли оцінити і ті можливості, які у нас тобі були, і багатьма не змогли вдало скористатися...
Кращому, ніж той, коли у мене була купа матеріальних успіхів і реалізацій, я була успішна, мала певний статус, але не була щаслива, бо не була з Богом.
Кращому, ніж той, коли я була молода, струнка, красива, горделива, але не мала внутрішнього щастя. Та чогось загадувала багато бажань замість того, щоб просто знайти справжню мету життя і йти до неї.
Кращому, ніж той, який я намагалася пізнати через різні експедиції, ретрити, у тому числі ті, які сама проводила...

Я буду мріяти про світ, де людське життя є справжньою і великою цінністю. І все буде будуватися від цього.
Буду мріяти про світ, де буде все для розвитку у будь-якому напрямку науки, творчості, пізнання - на благо людства і самої людини.
Буду мріяти про світ щасливих людей!

І буду підтримувати свою мрію створенням стану, який буде мостом між моєю мрією і реальністю. Стану, який буде живитися любов’ю від душі і до душі. І від того кожного дня буду щось з цього стану робити.
Власне... я вже це роблю. Отже, я практикую.

А як ви?
Чи підтримали би таку практику?
І тоді про що добре, позитивне, творче ви би мріяли і діяли?