Я реаліст. Мої друзі вважають мене песимістом. Щоправда, їхні прогнози з «рожевими слониками» виявляються ілюзіями й бажаннями і вкотре розбиваються об реальність. Але навіть я не зміг цього спрогнозувати: що через десять років російської війни проти України, після 1000 днів злочинів російського нацизму на теренах Європи, після Бучі, Ірпеня, Маріуполя, Оленівки, після викрадення дітей, катувань, після ордеру на арешт воєнного злочинця путіна, після засудження російської агресії Генасамблеєю ООН за підтримки понад 140 країн, - я побачу Генсека ООН, члена Ради Безпеки ООН (Китай), члена НАТО (Туреччина), учасників Міжнародного кримінального суду (ПАР та інші) та представників половини цього збожеволілого світу «на килимі» у кровожерного диктатора путіна. Та ще й у Казані, яку його вчитель Іван Грозний втопив у крові. Учора відбулася легалізація «другого фронту». Але вже не тільки проти України, а проти США, ЄС, Групи Семи і залишків вільного світу. Проти населення цих країн, проти їхньої безпеки, їхньої економіки, їхніх інновацій, їхніх армій, проти долара та їхніх валют. Виграш або програш демократій залежить від виграшу або програшу України. Така реальність. І в цій реальності наші союзники й ми, українці, повинні залишити «рожевих слоників» у спогадах дитинства. На їхнє місце прийшла зла панда, яка розуміє тільки мову сили.