Я повертаюся до Радуни, піджимаючи губи. - Ти можеш відмовитися. Я хочу чітко це прояснити. Це не наказ. Так, тож... Мені було цікаво, чи можу я... побачити твій... гм, орган. Його брови здивовано піднімаються. - Мій орган? Я стискаю зуби від збентеження, миттєво розуміючи, що мала б сказати «член» - от тільки це слово просто не пролазило крізь горло. Я могла б сказати це Арві, але Радуна такий шляхетний у своїй мові, що мені надто соромно. - Твій дітородний орган, - кажу я, поки божевільний, нервовий смішок намагається вирватися з мого горла, а щоки палають від жару. Радуна посміхається, і його добре обличчя стає хижацьким. - Ти бажаєш зустрітися зі своїм ворогом до битви? Я швидко киваю, палаючи від жару й збентеження під його розваженим поглядом. - Ти не мусиш! - нагадую я йому, і мій голос стає писклявим від придушеного сміху. - Я просто... Я ніколи його не бачила. Я вивчала схеми органів коней і биків, а ще там була схема бобра, самі боги знають навіщо, але... Я замовкаю, коли Радуна сміється - цей звук теплий, затишний і приносить таке полегшення. Принаймні його це розважає. Мабуть, він відмовить мені і, як джентльмен, вдасть, ніби цієї розмови ніколи й не було. Тому коли він піднімається й розстібає ремінь, мої очі округляються від шоку, а щелепа відвисає. В мить цілковитої паніки я хочу зупинити його, але допитливість перемагає. Затамувавши подих, я дивлюся, як він розв'язує своє спіднє - те саме, яке ***, - а потім зсуває все до колін. "Приз для короля" Лейла ФейА 👉 отут👈, хто ще не бачив, можна ознайомитися з початком книги🤭