Братан, я ж не для того тебе в четвер на потяг садив, щоб вже у середу зустріти в кузові машини…😭А це, сука, боляче дуже…Коли я прийшов до тебе на початку 19-го року в палату ще на учбовому протезі, ми одразу знайшли спільну мову…І з того часу почали дружити…Ми якось одразу зійшлись…Коли в житті один одного були важливі події, хороші чи важкі, ми були поряд…не завжди вживу, але завжди поряд…Ми могли сидіти мовчки, але при цьому спілкуватися і розуміти навіть відчуття один одного…Ти завжди в серці, в душі…Коли ми з Катьою розписуватись мали — ти мав бути свідком, на майбутньому вінчанні — теж….Ти казав, шо шкодуєш що не вийшло приїхати на розпис…Я багато тебе задовбував, що треба вже повертатись: стільки, скільки ти віддав Країні і людям — навіть і описати важко…Твоє голосове про те, що можеш тільки мені відкритись, я закарбував в душі на все життя…Ти став частиною нашої сім’ї ❤️Частиною нашого життя ❤️Вперше публічно пишу тобі такі слова — ти б покраснів😁Братан, ти став частиною нас …Це не останній мій допис про тебе….буду ще писатиТи ж полюбому читаєш десь там зверху, де значно легше тобі, ніж тут…Ну от тепер читай😭Ти справжній близький друг🦾Ти справжній воїн🫡Ти справжня Людина❤️І ні, навіть не надійся: це не останній допис про тебе