Мікель Меріно про шлях до перемоги в титулі: «Що було не смішно, так це Вулвз»

Один промах – і все, що ми чули, це ‘той самий старий Арсенал’. Якщо чесно, всередині команди теж були сумніви. Віддати матч, перемагаючи 2:0, такого ніколи не можна допускати. Але наступного дня після гри гравці зібралися на зустріч в роздягальні, без тренера. Кожен висловився. Ніхто не говорив про тактику. Йшлося про те, як група людей разом долає труднощі.

Я поділився тим, як бачив команду ззовні, і сказав, що це те, що ми як гравці маємо взяти на себе, бо тренер не може робити все за нас. Коли одна людина має стільки завдань в одному клубі, потрібні лідери, які можуть розбиратися самі.

Ну, у цьому клубі ми так і робимо. На мою думку, саме того дня ми виграли титул.

Навіть коли ми програли Борнмуту і Сіті, та зустріч тримала нас разом. Ми вирішили використати всю критику як паливо, і завдяки соціальним мережам ми бачили все.

Ми були ‘bottle jobs’. Другі місця. Другі, другі, другі. Нудні. Команда стандартів. Не могли забивати з гри. Не могли впоратися з тиском. Коли всі сумнівалися в нашому професіоналізмі, ми стали ще ближчими.

Той хлопець з пляшкою на ТБ? Ми просто сміялися.

‘Bantah,’ як кажуть англійці.

Тренер був у вогні. На кожній командній розмові він торкався наших сердець. Він говорив про те, щоб дбати один про одного, як родина. Культура, яку ми маємо, – це завдяки йому.

Навіть коли весь світ чекав, що ми розвалимося, я відчував упевненість, що титул буде наш.

Каноніри 🔴⚪️