Фукідідова пастка виявилася поняттям більш універсальним, ніж здавалося б раніше. Нею можна пояснити у принципі будь-який конфлікт - точно так само, як у довіднику Джерома К. Джерома можна було знайти симптоми усіх хвороб.Оце, наприклад, нинішній булгакосрач: неважко помітити, що зловтішаються знесенню скульптури переважно посполиті, а на захист "відомого киянина" стають усілякі медійні персонажі - Гарік Когородський (Корогодський?) Лада Лузіна, Бужанський і т.п. Можна припустити, що ці люди вважали себе монополією на інтелектуальне, політичне та мистецьке життя країни (типаж Спарти). І те що ми бачимо зараз, це їх реакція на стрімке зростання більш продвинутої цивілізації з боку тих, кого вони завжди вважали провінціалами, селюками і чомусь ще й галичанами (типаж Афін). Хоча Галицька Армія воювала й на боці Булгакова якийсь час.Точно те саме я спостерігав щодо мігрантів: так звані елітарії найбільш доводило відсутність мігрантської небезпеки, у той час, як посполиті просували більш реалістичні наративи.