У відповідь на черговий шабаш небайдужих молодих людей із картонками продовжимо досліджувати природу симпатій та антипатій, що ми її вже почали на прикладі відбору до Євродопобачення.У мене немає жодного сумніву, що ніхто із учасників движу проекту Цивільного кодексу не читав, попри те, що дуже активно проти нього протестує. Причому вочевидь, що при загальній організованості у них беруть участь добровільно, і досить агресивно.Гадаю, науковий експериментатор має задатися у такому випадку питанням: а чи мали б ми такі самі протестні акції проти точнісінько такого самого Цивільного кодексу, якби його автором був не Стефанчук, а, наприклад хтось із активістів ЛГБТ? Чомусь гадаю, що не тільки ні, але ця молодь так само агресивно вийшла б на його підтримку. Про схожий експеримент зокрема згадано тут.Тобто, як і у випадку голосування на Євробаченні за принципом свій/чужий, тут ми бачимо спочатку формування образу Стефанчука, як "чужого", а потім до цього вже прив'язано протести проти кодекса.З іншого боку, ті хто вважає "своїм" Кличка (а я таких бачив на останніх виборах) готові йому пробачити будь-які відверто корупційні діяння, агресивно захищаючи міського голову. Співають романси когнітивні дисонанси.Тут багато чого можна написати про відсутність насправді у людини свободи волі, але, гадаю, що й так написав багато чого заплутаного, а на більш детальний розбір часу нема.