Здаввалося б, що могло подвинути цього чудіка, 31-year-old Chicago resident Elias Rodrigue, піти убивати ізраїльських дипломатів заради «вільної Палестини»? Про яку – я певен – він має дуже слабкі уявлення? Узагалі, терористи пішли останнім часом дуже дивні: то оцей інцел, що підірвав клініку ЕКО, бо «людей мають попередньо питати, чи вони хочуть народжуватись», то метросексуал Манджоне, що став просто іконою лівих, убивши «експлуататора» із страхової компанії. Тероризм, як бачимо, стає все більш химерним: цілі, яких добиваються терористи явно лежать у сфері віртуального світу медіа. І об’єкти для терактів їм запопадливо підказали ЗМІ. Але з другого боку, мотивація терору не дуже і змінилася з часів народовольців, Желябова та Нечаєва. Фактично це одна із форм наркоманії: соціальний інстинкт диктує непереборну потребу відновлення «справедливості», дуже подібну до наркоматської «ломки», а вчинення теракту винагороджується вприскуванням різноманітних ендорфінів. В моїй безсмертній класичній праці я згадую, як піднялась ефективність Ісламської держави за участю європейців, яким ІДІЛ продала ідею «справедливості». Тобто не можна говорити, що тероризм формується чисто соціальними умовами: гебреї навряд чи колись заважали цьому Родрігеce, так само, як і страховики – досить матеріально благополучному Манджоне.