Свого часу я отримав редакційне завдання: написати матеріал, чому наші телевізійні ток-шоу такі мало інтелектуальні, і чи не можна було б зробити їх розумнішими? За експерта я тоді взяв Наталю Лігачову, яка виклала очевидну річ: продюсери мають обирати, чи їх шоу буде розумним, чи воно буде рейтинговим? Тому що, подібно до того, як пересування армії оцінюється по останньому солдату, рейтинги програми залежать від самого тупого глядача. І інтелектуальне ток-шоу однозначно втратить у видовищності (його учасники не будуть, зокрема, кидатися стільцями), а значить, канал з нього нестиме прямі збитки.Мені ж здається, що така картина більш універсальна, ніж здається. Ота ж популярність Павла Газового, а перед тим часопису "Перець" базується на тому, що вони спрямовані на читача невибагливого, а отже - масового.Переходячи ж зараз до кадрової політики Дональда Трампа, давайте згадаємо, що в першу каденцію його оточували люди або системні, але зрадливі (Болтон) або позасистемні, проте віддані (Тіллерсон). 6 січня з точки зору Трампа відбулася масштабна зрада з боку Помпео, який віддав сумнівну перемогу Байдену. З цього ми маємо виходити, дивуючись, звідки в його оточенні взявся Уїткофф: фактично, досвід підказує Трампу, що професіоналізмом можно пожертвувати, якщо мова йде про довіру.Це тим більш зрозумілим має бути українцям, що весь час розриваються між політиками чесними та політиками розумними - чому ці риси неможливо поєднати у принципі, читайте тут.