Нещодавно відчула штучність в своїх словах і почала дослідження.Діти роблять безліч поробок і несуть їх додому, як трофеї. І часто від мене та тата йде захват з оцінкою: яка ти молодець! Як терапевт і мама по відчуттям зчитую щось не те в цьому слові молодець. І знайшла підхід, який базується на концепції "Growth Mindset" (установки на зростання), яку популяризувала професорка Стенфорду Керол Двек. Основна ідея ~ хвалити не за результат чи вроджений талант, а за процес, стратегію та наполегливість. Молодець ~ це порожній звук. Це оцінка, яка не дає дитині опори. Коли ми хвалимо за талант чи результат, ми мимохідь будуємо «фіксовану установку»: я молодець, бо я такий від природи. А якщо завтра не вийде? Значить, я вже не молодець?Я вчуся хвалити процес. Створювати для своїх дівчат «інструкцію до успіху», щоб вони розуміли, на що саме всередині себе вони можуть спиратися.Замість оцінки я обираю опис: • За наполегливість:«Марусинка, ти так довго намагалася застебнути цей ґудзик і не здалася. Дивись, вийшло!» • За стратегію:«Катрусинка, мені подобається, як ти спочатку розклала всі деталі за кольорами, а вже потім почала будувати замок. Це дуже винахідливо». • За проявленість:«Софіко, ти сьогодні сміливо висловила свою думку, навіть коли інші думали інакше. Це потребує великої внутрішньої сили». Для дитини 5–7 років ~ це вік активної самостійності. Їм важливо чути не «який я», а «що я зробив».Слова мають значення. Особливо наші для наших дітей, бо саме з наших слів з часом формується їхній внутрішній голос.А як ви підтримуєте своїх дітей? Чи вдається помічати саме зусилля, а не лише фінальний кубок? 👇