«Маму треба любити»Розповім вам одну сцену з нашого дому, смішну і водночас дуже показову.Коли до нас на постійне проживання переїхав Адріан ~ син мого чоловіка від першого шлюбу ~ наш дім на якийсь час став маленьким психологічним дзеркалом різних культур. Мої донечки їм шість і по п’ять (двійнята), час від часу приходять до мене і по черзі урочисто повідомляють:— Мамо, я тебе не люблю. Я дивлюся на них спокійно і кажу:— Добре. Ти можеш мене не любити. Це не обов’язково.Вони: — Та ми жартуємо! Жартуємо!Сміються і тікають.Це їхній спосіб перевірити: а що буде, якщо я скажу щось «страшне»? Чи впаде мама? Чи почне благати любові? Чи залишиться собою?Я залишаюся собою і займаюсь спокійно своїми справами.Але цього разу поруч був Адріан.Він почув цю фразу і ЗЛЯКАВСЯ. — Дівчата, так не можна говорити! Маму треба любити! Це неправильно! Це страшні слова. Я підійшла до нього і сказала тихо:— Адріане, маму можна не любити. Це нормально. Нічого страшного не станеться.Він не міг в це повірити.Ось де живе маніпуляція любов’ю: не в злому умислі, а в засвоєному правилі:«Любов ~ це обов’язок. І якщо ти її не даєш ~ ти поганий. А якщо я її не відчуваю до мами, значить, щось не так зі мною».Діти, яких любили умовно: «якщо будеш слухняним», «якщо будеш любити у відповідь» ~ виростають із тривогою всередині. Вони не можуть спокійно витримати навіть жарт про нелюбов. Бо для них це не жарт ~ це загроза.Тріщить вся система безпеки.Мої дівчата перевіряють мене і щоразу отримують одне й те саме:мама не руйнується від їхніх слів.мама не благає їхньої любові.мама просто є.І це найкраще, що я можу їм дати.Не гарантію любові.А безпеку бути будь-якими.Як відповідати дитині, яка каже «я тебе не люблю»?Не «як ти можеш таке говорити».Не «а я тебе люблю» (з образою в голосі).Не тиша і холод у відповідь.А просто:— Окей. Ти можеш так почуватись. Я нікуди не дінусь.Це і є любов без маніпуляції ~ та, що не потребує підтвердження щохвилини.А у вас були такі моменти з дітьми, коли вони «тестували» вас на стійкість?Напишіть у коментарях, дуже цікаво ⬇️