The best of Zhytomyr || Війна в Україні || Серйозна група

На щиті повернувся Герой🕯️ МАЛИШКО АНТОН ОЛЕГОВИЧ24.08.1993 — 12.04.2026рр.Малишко Антон Олегович народився 24 серпня 1993 року в місті Житомирі.Навчався у ЖЗСШ №16 (нині — ліцей №16).Отримавши базову середню освіту, вступив до Житомирського агротехнічного коледжу, який успішно закінчив у 2013 році, здобувши спеціальність у галузі виробництва та переробки продукції рослинництва. Працював на різних підприємствах м.Житомира, завжди сумлінно виконуючи свої обов’язки.З дитинства Антон вирізнявся щирістю, доброзичливістю та відкритістю. Він був життєрадісною людиною, завжди готовою підтримати свою сім’ю, рідних, друзів і тих, хто потребував допомоги. Його знали як людину з великим серцем, щирою усмішкою та світлою душею. Особливо любив танці, захоплювався брейк-дансом, вів активний спосіб життя та вмів створювати навколо себе атмосферу радості й доброзичливості. Для рідних і близьких Антон назавжди залишиться люблячим сином, братом.Із початком повномасштабної війни Антон не зміг залишитися осторонь долі своєї держави. 7 квітня 2022 року був призваний на військову службу та став на захист України. Сумлінно виконував свій військовий обов'язок, виявляючи мужність, витримку, незламність духу та відданість українському народові. Побратими та командири цінували його за відповідальність, людяність і готовність у будь-яку мить прийти на допомогу.12 квітня 2026 року Антон Олегович Малишко загинув під час виконання бойового завдання, віддавши своє життя за незалежність, свободу та територіальну цілісність України.Лише через майже три місяці Герой на щиті повернувся до рідного Житомира…Його життя стало прикладом щирості, людяності, мужності, самопожертви та безмежної любові до рідної землі.У вічній скорботі мама, рідні, друзі та бойові побратими...Світла пам’ять і вічна слава Герою, який віддав своє життя за Україну!ЖМР

Шановні читачі! Від учора я почав реанімувати реформувати наш чат. Трошки по пунктах.1) У нас відбулися зміни в адмінскладі: за моїм рішенням було припинено повноваження однієї з адміністраторок; ще одна помічниця на знак солідарності вийшла з команди самостійно. Я щиро дякую пані Юліані та Ірі за допомогу, відданість та роботу на благо спільноти і бажаю усього найкращого у подальшому. 2) Ми поки не змінюємо правила чату, але готові амністувати усіх заблокованих учасників. Щоб отримати повторний доступ до чату, будь ласка, напишіть мені на @ztb_admin окреме повідомлення.3) Ми запустили бот, де кожен може анонімно висловитися щодо роботи чату та спільноти. З радістю розгляну кожну з них заради покращення загальної атмосфери та підвищення активності в спільноті.Написати ваші побажання - @anon_ztb_bot4) Ми оголошуємо донабір помічників в наш чат. Якщо ви бажаєте трошки поволонтерити на благо спільноти, будь ласка, напишіть мені на @ztb_adminПриєднатися до нашого чату можна за цим запрошенням: https://t.me/+xxDa3z1KILhmZjEyПовідомлення в загальний канал і надалі писатиму тільки я - власник спільноти. Оновлений склад помічників опублікуємо незабаром.Підписатись на нас | @zhyto_bestЗвʼязатись з нами | @zhyto_best_bot

Житомир попрощався з Воїном-Захисником...🕯️ ОСОКІН КОСТЯНТИН СЕРГІЙОВИЧ 24.12.1978 — 16.06.2026 рр. Костянтин народився в місті Житомирі. Навчався у загальноосвітній школі №21 (нині — ліцей №21), а згодом здобув робітничу професію у професійно-технічному училищі №13. Після навчання пройшов строкову військову службу, де загартував характер та виховав у собі відповідальність і відданість обов’язку.Повернувшись до цивільного життя, працював водієм у патрульній поліції міста Житомира та інструктором у розпліднику кінологічної служби поліції. Сумлінно виконував свої обов’язки, мав заслужену повагу серед колег і товаришів по службі. Згодом працював у ТРЦ «Глобал», де також проявив себе як працьовита, відповідальна та надійна людина.Костянтин Сергійович був люблячим і турботливим сином, доброю і чуйним. Він умів підтримати словом і ділом, цінував дружбу, підтримував добрі стосунки з колегами, сусідами та всіма, хто його знав.У 2025 році Костянтин без вагань став до лав Захисників України, приєднавшись до одного з підрозділів Збройних Сил України. Він гідно виконував свій військовий обов’язок, залишаючись вірним Військовій присязі та українському народові. 16 червня 2026 року смерть вирвала Костянтина Осокіна з лав Захисників України. У вічній скорботі рідні та близькі, друзі та побратими.Світла пам’ять і вічна шана Воїну-Захиснику України!ЖМР

Житомир попрощався із Воїном-Захисником...🕯️ ДУДЕНКОВ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ 19.04.1977 – 17.06.2026 рр. Сергій Іванович Дуденков народився в місті Житомирі. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. Навчався у загальноосвітній школі №17 (нині — ліцей №17). Після закінчення школи здобув вищу освіту в Житомирському інженерно-технологічному інституті (нині — Державний університет «Житомирська політехніка»). Під час навчання закінчив військову кафедру, де йому було присвоєно звання старшого лейтенанта. У мирному житті працював у сфері логістики, відповідально та сумлінно виконуючи свою справу. Сергій Іванович був різносторонньою людиною. Любив футбол і риболовлю, цінував щире спілкування, дружбу та родинний затишок. У пам'яті всіх, хто його знав, він залишиться мудрим, розсудливим і доброзичливим чоловіком, який завжди був готовий вислухати, підтримати та допомогти. Найбільшою цінністю для нього були сім'я, родина. Люблячий син, турботливий чоловік, батько та брат, він жив своїми близькими, був для них надійною опорою, джерелом підтримки та впевненості. Працьовитий, відповідальний і щирий, Сергій заслужив повагу колег, друзів і всіх, хто мав честь бути поруч із ним. Коли Україна потребувала своїх захисників, Сергій Іванович без вагань став на її оборону. Він не шукав легких шляхів і не уникав відповідальності. Вірний Військовій присязі та своєму громадянському обов'язку, сумлінно ніс службу, мужньо виконував поставлені завдання та до останнього залишався відданим Україні. 17 червня 2026 року під час несення служби із захисту Батьківщини обірвалося життя Воїна Дуденкова Сергія Івановича. Його серце перестало битися...Світла пам'ять про нього назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто його знав... У глибокій скорботі мама, дружина, донька, рідні, друзі та численні знайомі, побратими...Світла пам'ять і вічна слава Захиснику України!ЖМР

На Новому бульварі стартують великі спортивні вихідні для дітей та дорослих 🏸⚽️🏒У Житомирі проведуть фізкультурно-оздоровчі заходи просто неба — "Дитячий мультиспортивний фестиваль "акТИвні" та "Активні парки – локації здорової України".Відповідне рішення погодив виконком міської ради.Мета ініціативи — популяризація здорового способу життя та залучення мешканців громади до активного дозвілля.Організатор – ДУ «Агенція масового спорту України».Ці спортивні заходи відбуватимуться на Новому бульварі біля кінотеатру "Жовтень". Вони проходитимуть у вихідні дні протягом упродовж літа і до листопада. Нижче — детальний графік.Дитячий мультиспортивний фестиваль «акТИвні» – для наймолодших жителів громади.📌 Фестиваль проходитиме щовихідних з 10:00 до 13:00 в такі дні:​4-5, 11-12, 18-19, 25-26 липня;​1-2, 8-9, 15-16, 22-23 серпня.З 27 червня по 22 листопада у другій половині дня з 14:00 до 18:00 щосуботи та щонеділі для всіх охочих проходитимуть «Активні парки – локації здорової України».💬 "Фестиваль літніх оздоровчих таборів — це програма, орієнтована на дітей. На дітей чекають різноманітні рухливі ігри та розваги, — розповідає Дмитро Гедзюк, регіональний менеджер розвитку мультиспортивних клубів. — Другий проєкт для — всіх охочих: і для дітей, і для дорослих. Він також проходить у вихідні біля кінотеатру «Жовтень», але з 14:00 до 18:00. Тут облаштовують 10 різних спортивних локацій, серед яких: доджбол, флорбол, корнхол, диск-гольф, алтимат фрізбі, панна-футбол, бадмінтон та регбі-5. На кожній локації працює тренер. Будь-хто з охочих може обрати для себе рухову активність".Учасникам потрібні лише гарний настрій та бажано спортивний одяг. Участь безоплатна.ЖМРПідписатись на нас | @zhyto_bestЗвʼязатись з нами | @zhyto_best_bot

Фахівці Житомирського ТТУ проходять стажування в Люцерні, де вчаться керувати швейцарськими тролейбусами та обслуговувати їхПрацівники КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради вже проходять інтенсивне навчання у швейцарському місті Люцерн.Вони опанувують керування та технічне обслуговування тролейбусів, якімісто Люцерн передало нашій громаді і які незабаром курсуватимуть Житомиром.У Швейцарії наші фахівці вже завершили перший тиждень навчання. Навчаються вони на.базі Verkehrsbetriebe Luzern AG (VBL AG) — найбільшого пасажирського перевізника Люцерна.Програма підготовки та стажування складається з кількох етапів:теорія та вивчення систем та практика водіння.Попереду — ще один насичений тиждень практичних занять. З відрядження працівники Житомирського ТТУ приїдуть з новими знаннями і досвідом, щоб якісно обслуговувати оновлений рухомий склад задля комфортного перевезення пасажирів.Нгадаємо, що ця технічна допомога від Швейцарії стала можливою завдяки підписаному в березні 2026 року Меморандуму між Державним секретаріатом Швейцарії з економічних питань (SECO), Житомирською міською радою та комунальним підприємством «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління". Люцерн безкоштовно передає нашій громаді 10 двосекційних тролейбусів,a також три трисекційні як донори запасних частин.Перші два низькопідлогові двосекційні тролейбуси вже в Житомирі.ЖМРПідписатись на нас | @zhyto_bestЗвʼязатись з нами | @zhyto_best_bot

8 червня до поліції надійшло повідомлення про травмування 36-річної житомирянки. Жінку з численними різаними ранами тіла було доставлено до лікарні. Нині причетного до її травмування затримано, йому повідомлено про підозру в учиненому.На місці події працювала слідчо-оперативна група Житомирського районного управління поліції №1. Правоохоронці з’ясували, що того дня до офісу, де працювала потерпіла, прийшов її колишній співмешканець. Під час спілкування 38-річний житомирянин зненацька дістав ніж, який мав при собі, та завдав їй близько двадцяти ударів. Згодом він кілька разів ударив уже лежачу жінку ногами та залишив приміщення.Колеги, які стали очевидцями події, викликали медиків. Потерпілу доставили до лікарні, нині загрози її життю немає.Того ж дня поліцейські Житомирського районного управління №1 затримали фігуранта в процесуальному порядку. Він визнав свою провину в учиненому, мотиви його дій встановлюватимуть слідчі в межах досудового розслідування.9 червня правоохоронці інкримінували чоловікові замах на умисне вбивство (ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України), нині вирішується питання щодо обрання йому запобіжного заходу. Досудове розслідування триває під процесуальним керівництвом Житомирської окружної прокуратури.Згідно з чинним законодавством за подібні діяння підозрюваному загрожує від 7 до 15 років ув’язнення.Житомирське районне управління поліції №1Підписатись на нас | @zhyto_bestЗвʼязатись з нами | @zhyto_best_bot

Житомир попрощався із Захисницею України...🕯️ КАРНАУХ ЛІДІЯ ВАСИЛІВНА24.10.1968 - 06.06.2026 рр. Народилася Лідія Василівна 24 жовтня 1968 року в селі Догмарівка на Херсонщині. Навчалася у загальноосвітній школі смт Новоолексіївка. Прагнення до знань та наполегливість допомогли їй здобути професію бухгалтера промислових підприємств у Мелітопольській бухгалтерській школі. Згодом вона продовжила навчання у Мелітопольському технікумі механізації та гідромеліорації сільського господарства, де отримала спеціальність техніка-гідротехніка. Свою трудову діяльність Лідія Василівна розпочала на ПАТ «Дружківський машинобудівний завод», де працювала бухгалтером. Вона завжди вирізнялася відповідальністю, чесністю, працьовитістю та вмінням сумлінно виконувати покладені на неї обов'язки. Колеги та друзі поважали її за щирість, людяність і відкритість. Коли на сході України розгорнулася антитерористична операція, Лідія Василівна не змогла залишитися осторонь. У непростий для держави час вона долучилася до лав Збройних Сил України, пов'язавши своє життя зі служінням Батьківщині. Відтоді й до останнього дня свого життя віддано виконувала військовий обов'язок, стоячи на захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Для неї служба була не лише професією, а справою честі та покликанням серця. Вона залишалася вірною військовій присязі, своєму народові та Україні навіть у найважчі часи. У 2023 році доля привела її родину до Житомира. Тут вона продовжила свій життєвий шлях, несучи службу та залишаючись відданою справі захисту держави. До останнього подиху Лідія Василівна робила все можливе, аби допомогти своїй країні, підтримати побратимів і наблизити мирне майбутнє для українського народу. Вона була справжнім бійцем не лише у військовому строю, а й у житті. Сильна духом, мужня, незламна та рішуча, Лідія Василівна ніколи не відступала перед труднощами. Навіть коли доля послала їй важке випробування — тяжку хворобу, вона продовжувала боротьбу до останнього. Її сила волі, витримка та жага до життя викликали щире захоплення і повагу у всіх, хто був поруч. 6 червня 2026 року невблаганна смерть обірвала її земний шлях. Відійшла у вічність жінка великого серця, віддана військовослужбовиця, любляча рідна людина та справжня патріотка України.У скорботі схиляють голови рідні та близькі, друзі, бойові побратими, усі, хто знав і шанував Лідію Василівну.Вічна пам'ять і вічна шана Захисниці України!ЖМР

На щиті повернувся Герой...🕯️ КОЧАРЯН АРУТЮН АРЦРУНОВИЧ11.03.1977 – 13.04.2025 рр. Арутюн народився в місті Єревані у Вірменії. Там минули його дитячі та юнацькі роки, навчання у загальноосвітній школі. Арутюн змалку захоплювався спортом, відвідував секції боксу та дзюдо. Спорт виховав у ньому силу характеру, витривалість, дисципліну та вміння гідно долати життєві випробування. У 1994 році разом із родиною переїхав до Житомира — на батьківщину своєї матері. Тут розпочав новий етап життя. Пройшов навчання безпосередньо на взуттєвій фабриці ТОВ «Крок», здобув професію складальника взуття. Багато років працював майстром із ремонту взуття, заслуживши повагу колег і вдячність людей своєю сумлінною працею та відповідальним ставленням до справи. У житті Арутюн був людиною спокійною, врівноваженою та надійною. Він не любив гучних слів, але завжди залишався щирим, умів вислухати, підтримати та зберегти довіру. Важливе місце в його серці займала любов до тварин, особливо до домашніх чотирилапих улюбленців, про яких він дбав із великою теплотою. У 1997 році Арутюн одружився та створив люблячу сім'ю. У подружжя народилася донечка, яка стала найбільшою радістю його життя. Та доля завдала тяжкого удару — коли донечці було лише п'ять років, дружина загинула внаслідок нещасного випадку. Пережити цю втрату було надзвичайно важко, але завдяки підтримці батьків родина вистояла. Разом вони виховували доньку, підтримували один одного та долали всі труднощі.Із початком повномасштабного вторгнення рф в Україну Арутюн не залишився осторонь. Уже в перший день війни він прийшов до ТЦК з готовністю стати на захист країни, яка стала для нього рідною. Проте тоді йому сказали: «Почекай, прийде час, і ми тебе викличемо». Вірний своєму рішенню, він дочекався повістки та у грудні 2024 року був призваний на військову службу. Пройшов підготовку та став навідником десантно-штурмової роти. 13 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту України Арутюн Кочарян героїчно загинув внаслідок артилерійського обстрілу противника. Майже рік і два місяці рідні жили між надією та болем очікування. Лише тепер Герой на щиті повернувся до рідного Житомира. У вічній скорботі донька, батьки, рідні, друзі та бойові побратими...Світла пам'ять і вічна слава Герою!ЖМР

На щиті повернувся Герой🕯️ НЕРОДЕНКО РОМАН ЛЕОНІДОВИЧ11.12.1974 — 13.05.2026 рр. Роман народився у м. Житомирі в українській родині, де з дитинства його виховували в любові до людей, праці та рідної землі. Він зростав щирим, добрим і надзвичайно світлим хлопцем. Відкритий, уважний до чужого болю, завжди готовий підтримати — саме таким його пам’ятають рідні, друзі та всі, кому пощастило бути поруч із ним. Із ранніх років Роман вирізнявся допитливістю та працьовитістю. Його особливо захоплювали тварини й техніка. Він мріяв стати ветеринаром, із великою любов’ю ставився до всього живого. Разом із батьком власноруч зібрав трактор — спогад, який назавжди залишився для нього символом родинної єдності, праці та справжнього чоловічого гарту.Навчався у загальноосвітній школі №10 (нині - ліцей №10 м. Житомира). Ще тоді формувався його свідомий патріотизм — не показний, а глибокий і справжній. Упродовж усього життя Роман щиро любив Україну, вірив у її майбутнє. Він належав до тих людей, для яких Батьківщина — не просто слово, а внутрішній моральний обов’язок. У 1992–1994 роках проходив строкову службу у прикордонних військах. Служив сумлінно, відповідально, з повагою до Військової присяги. Йому пропонували продовжити військову кар’єру, однак Роман обрав шлях служіння людям у цивільному житті. У 1998 році здобув фах зубного лікаря. Працював у медичних закладах Житомира та Житомирського району, зокрема в амбулаторії загальної практики сімейної медицини села Левкова. Для багатьох пацієнтів він був не лише хорошим лікарем, а й людиною, якій довіряли. Його поважали за професійність, спокій, людяність. У повсякденному житті він залишався людиною активною та життєлюбною. Любив спорт, захоплювався футболом, їздою на велосипеді, умів цінувати прості миті та щиро радіти життю. Найдорожчим скарбом для Романа була його родина. Він був люблячим сином, турботливим братом і батьком, який понад усе любив своїх двох донечок. Ті, хто знав Романа, згадують його як надзвичайно порядну, стриману й врівноважену людину. Він не шукав гучних слів чи слави, але завжди залишався опорою для інших. Побратими говорять про нього як про людину, яка навіть у найскладніших обставинах вміла зберігати спокій, тверезість думки та підтримувати бойовий дух. Із початку повномасштабного вторгнення рф в Україну Роман не зміг залишитися осторонь - він свідомо повернувся до військової служби саме до прикордонних військ ЗСУ, де колись починав свій шлях служіння державі. 1 серпня 2024 року був призваний на військову службу до 9 прикордонного загону ім. Січових Стрільців Державної прикордонної служби України. Служив інспектором прикордонної служби І категорії — обчислювачем першого вогневого відділення прикордонної застави гармат прикордонної комендатури швидкого реагування. 13 травня 2026 року сержант Роман Нероденко героїчно загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини на Покровському напрямку в Донецькій області, захищаючи територіальну цілісність і незалежність України.У вічній скорботі рідні, близькі, друзі, медична спільнота, бойові побратими...Світла пам'ять і вічна слава Герою!ЖМР