Речові права на землю: нові правила гри. У новому кодексі (Книга 3 «Речове право») акцент робиться на тому, що право власності має бути не лише на папері, а й у цифровому реєстрі.

Чому у 2026 році земля без реєстрації в ДРРП - це вже не ваша земля❓

Ще кілька років тому власник земельної ділянки міг спокійно сказати: «У мене є державний акт на землю - отже, я власник». У 2026 році цього твердження вже недостатньо. Сучасна модель земельних прав в Україні дедалі більше переходить від паперового підтвердження до єдиного цифрового простору, у якому право має бути не лише набуте, а й належним чином відображене в державних реєстрах.

🤔

І саме тут виникає принципове питання: Чи можна сьогодні вважати земельне право належно захищеним, якщо його немає у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно?

Відповідь потребує певного уточнення.

🔺

Ні, відсутність запису в ДРРП не означає автоматичної втрати права.

Але так - відсутність реєстрації сьогодні може фактично позбавити власника можливості повноцінно розпоряджатися землею, а в окремих випадках створює серйозні ризики доведення самого права та його пріоритету перед іншими особами.

Саме тому 2026 рік можна назвати черговим етапом переходу від «права на папері» до права, яке повинно бути видимим у державній інформаційній системі. Чинний Закон України № 1952-IV прямо визначає обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

📝

Більше того, загальне правило сьогодні сформульовано максимально чітко: речові права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Це положення міститься у частині другій статті 3 Закону № 1952-IV. Тому для правочинів та прав, які виникають за сучасними правилами, реєстрація перестає бути просто технічним відображенням уже існуючого права. Вона стає юридично значущим елементом самого механізму виникнення та зміни речового права.