«Справжня трансформація завжди болісна. Вона вимагає ціни — повного руйнування того, ким ви були раніше»На платформі «Третій Поверх» гарний лонгрід, діалог між представником сучасної соціології й критичної теорії Гартмутом Розою та його аспірантом, дослідником Максиміліаном Прібе. Розмова відбулась під час Summer School for Transformative Research.У книжці Артура Дроня мені сподобався один епізод. Артур розповідає про західного інтелектуала, який приїхав підтримати Україну, але не був в курсі нашого дискурсу, тому необережно та нетактовно висловлювався щодо російсько культури. Артур дуже щиро пише, що саме цей інтелектуал став для нього узагальненням західних інтелектуалів. Це дуже відверте пояснення логіки узагальнень українців щодо представників західних інтелектуальних традицій (які мають навіть такий відсутній у нас вид як праві інтелектуали), які дуже сильно відрізняються поглядами та позиціями, але дійсно схожі у нетактовному підході до нас, коли говорять про нас, за нас та без нас. Приблизно як ми самі говоримо про один одного та представників Заходу (забуваючи про Схід Європи).У цій розмові тактовність є, бо є діалог, резонанс:Коли ми сперечаємося, як тільки ми повністю згодні, це не резонанс. Це може бути приємно, але насправді це нудно (як розмови з Кебуладзе та Забужко, прим. Зейгарнік). Стає дуже цікаво, якщо у вас інша думка. І тоді я можу стати по-справжньому пристрасним, і ти теж можеш стати пристрасним. І ми можемо сперечатися, і я навіть можу сказати, що ні, ти помиляєшся, це неправильно. Але ми все ще в резонансі. Ми слухаємо і відповідаємо. І насправді, ви дійсно можете побачити трансформацію в нашому способі мислення, можливо, тому, що ми якось переходимо до нового розуміння. Принаймні, це була б надія.Але тоді також може бути момент, коли я не хочу слухати. Де я кажу, ти знаєш що, ти ідіот (більшість «дискусій» між українцями, прим. Зейгарнік). Я більше не хочу тебе чути. Просто йди геть, просто відвали чи щось подібне. І це момент, коли це перетворюється на відштовхування. І я завжди думав про війну як про відштовхування.Я маю на увазі, що ви повинні бути готові вбити іншого, і ви відчуваєте, що інший хоче вбити вас. Це не форма - я маю на увазі, резонанс вимагає, щоб ви дозволили доторкнутися до себе іншим; і ви, звичайно, не можете дозволити собі торкнутися бомби або гранати. ***У 2003 році есе "Le retour de l'acteur" Алена Турена було перекладено українською мовою. До того часу не було жодного слова українською мовою для актора.Тільки термін "діач (діяч)", який описував політичні кадри в радянській номенклатурі. Для того, щоб донести те, що хотів сказати Турен, перекладачі придумали нове слово: і це було "Dijevets (дієвець)", яке зараз відіграє важливу роль в активних мережах громадянського суспільства в Україні. Але виникає нове питання: чи справді перетворення завжди відбуваються акторами?