«Тіні забутих предків»: як Коцюбинський (авто)колонізував гуцулів. Про це у свіжому Запахові Слова. А ще, раптом ви чогось не подивитесь (у дужках мої примітки):🥸

Автоколонізація та екзотизація гуцулів. Коцюбинський виступає білим нормативним чоловіком, інтелігент-різночинець, який в українських реаліях виглядає дуже аристократично, який приїхав з Італії до карпатської глуши.

🥸

Хоч українська література з (19 століття) народоцентрична (народницька, тобто народ=селяни), Коцюбинський не з таких. Проте, ця народність тисне, і він пише про дивних, таких, що треба пояснювати, селян. І таким екзотичним чином підключається до традиції.

🥸

Попри приречення на такий матеріал, Коцюбинський робить крок вперед, знімаючи його пласкість, задушливу соціальність.

🥸

Консервативним колам твір сподобався (можливо, саме тому фільм став можливий у СРСР, хоч і у «міжсезоння» відлиги, але все одно на дозволену суто «народну» тематику, та ще й про Карпати, де ось-ось нещодавно знищили останні осередки УПА, треба було залучати їх), натомість від молодих модерністів була сильна критика. Гнат Хоткевич сказав, що це очернення гуцулів.

🥸

Рудницькому Тіні не виглядають як здобуток, а як естетизовний Панас Мирний.

🥸

Марічка стає нявкою, бо за віруваннями гуцулів у жінки немає душі поки вона не народить дитину.

🥸

Коцюбинський повигадував обрядів, повикручував брутальність гуцулів (а Параджанян довигадував та довикручував все на максимум, наприклад відома сцена з конячим хомутом на весіллі — художня вигадка режисера, Саркіс завжди вільно поводився з історичним матеріалом, він з усього робив неймовірні колажі).

🥸

Також цікава теорія, що це було сприяння кіл Грушевського для інкорпорування Карпат в український світ (на початку століття ідентичності були дуже непрості. Може й тим можна пояснити вихід екранізації у СРСР, разом з «Камінним хрестом», бо треба було інтегрувати свіжозахоплені території).