Не всі співрозмовники РБК-Україна у Збройних силах однаково позитивно оцінюють такий підхід. Частина з них вважає, що це дозволяє швидше просувати сильних фахівців, не прив'язуючись жорстко до їхньої профільної військової освіти, звання, віку чи формального стажу.

Інші ж бачать і ризики у такому підході. Традиційна військова кар'єра передбачає поступове проходження кількох рівнів – від командування підрозділами нижчої ланки до роботи у штабах і на вищих командних посадах. На кожному наступному щаблі офіцер отримує не лише чергове звання, а й досвід управління дедалі більшими формуваннями, планування операцій та роботи в системі військового управління.

Я не в курсі, може хто підкаже, скільки повномасштабка триває?

Наче майже 5 років, досвід яких дійсно має значення.
Дєдополковніки намагаються виправдати власне існування міфічним досвідом управління підрозділами в мирний або умовно мирний час та вмінням працювати з документами, які вони самі собі придумали і на фактичний результат на полі бою які не впливають.

Глибинна армійська система має корпоративну культуру: націленість на процес замість фактичного результату. "Воюєм і заєбісь, головне що сотка платиться і вислуга капає. Потім можна загриміти в новостворену бригаду на підвищення."

Звісно в такій парадигмі люди позасистемні й націлені на результат сприймаються в штики.

Іронія долі в тому, що доктрини, які нинішні дєдополковніки штудірують в НУОУ без розуміння суті і називають це військовою освітою, були написані (просунуті) свого часу такими ж вискочками як-от Тухачевський.