Штурмові дії в районі Гуляйполя окрім важливості урахування погоди під час планування дій (уявити собі перенесення планів через несприятливу погоду в умовному 2024 році майже неможливо) ще дають нам дуже цікавий привід знову проговорити застосування бронетехніки і механізовані вклинення. Несподівано виявляється, що в разі погіршення умов ведення спостереження, противник є умовно малоспроможним відбити механізоване вклинення. Що свідчить про дві речі: 1) Необхідність виокремити заходи контрпілотної боротьби як повноцінну окрему ланку наряду з КББ;2) Актуальність механізованих вклинень в разі системного впливу або сприятливих погодніх умов, особливо на низькоінтенсивних ділянках.Для цього техніка має бути і відповідати сучасним вимогам. А з цим у нас наразі проблеми, так як фокус зміщений повністю в бік того, що жужжить і літає, а піхоті і бмп 1 з модулем парус вистачить. Фокус же в підрозділах, що жужжать і літають (особливо окремих), зміщений на тотальне і безперешкодне єбалірованіє, бажано стоячи десь подалі від лбз, щоб діставати максимум 2-3 км від передньго краю. Звісно системний розйоб розрахунків бпла не принесе переглядів в телеграмі (бо в більшості стосуватиметься ударів по антенам), не заробить командиру бригади бпс чергової медальки та боляче ударить по єбалах. Натомість стоверення умов ведення бою і маневрування для піхотних підрозділів може дозволити здійснити розгром підрозділів противника тактичного рівня, чим дійсно вплинути на перебіг подій на полі бою. Наша механізована піхота найчастіше більш навчена і підготовлена, натомість треба дозволити їй воювати. Й допоки ми лише знищуємо окремі двійки, без можливості дотягнутись навіть до толкателя (аналог командира відділення), підрозділи противника зберігатимуть і швидко відновлюватимуть боєздатність за умови надоходження поповнень.