З цікавого, у нас на дегустації цього року була велика кількість пасок, серед них навіть паска з монастиря, приготована дуже олдскульним способом, на багаторівневій теплій заквасці, з таким справжнім, специфічним, “як раніше” смаком.І от що цікаво, багато хто в голові хоче “ту саму бабусину паску”, але коли поруч стоїть справді стара, традиційна паска і сучасні паски від хороших кондитерських, люди часто обирають не стару традицію, вони обирають сучасний смак, більш мʼякий, більш вологий, більш ароматний, більш зрозумілий сьогоднішньому досвіду.І в цьому, на мою хлопську думку, немає зради традиції.Навпаки, мені здається, що це і є жива традиція, не музейна, не законсервована, не “робимо так, бо бабуся так робила”, а така, що розвивається.Паска в Україні зараз проходить дуже цікавий етап, вона перестає бути просто обовʼязковим святковим хлібом і стає окремою гастрономічною категорією. Зі своїми стилями, школами, технологіями, естетикою, ціною, пакуванням, конкуренцією і навіть власною драмою.⬇️