Я падаю… встаю… і знову йду.Сльозами стежку часто заливаю.Життя веде крізь радість і бідуУ серці ж віра, що не помирає.Зі мною Бог. Зі мною Кращий Друг.Він погляд Свій з мого життя не зводить.Я інколи боюсь, що не дійду.Він поруч… Через води Сам проводить.Я в світі цім без Нього не змогла б.Мені й на мить без Нього страшно дуже.Як поруч Бог: чи спека, чи гроза,У Ньому - захист мій. І не байдужийГосподь до тих, кому нелегко йти,Хто вже втомився плакати й мовчати,Кому болить від горя та туги,Хто вже знеміг, щоб зло перемагати.Хто знову плаче, падає, встає,Христос з любовʼю руки простягає.Він милість, прощення дарма дає,Продовжує любить, не докоряє.В Нього любові - цілий океан.І милостей Творця збагнуть не в силах,Та й зрахувать не в змозі, скільки ранПробиті руки цвяхами зцілили.Коли душа ридала від жалю,А серце в Небеса дивилось з болю.Слова Христа: за вас Отця молю,Підтримували… Йшов виконати волюТого, Хто все в усьому, хто Творець…А я? Хто я, щоб помирать заради мене?Хто я, щоби Любові споглядать взірецьБезмірно досконалий і смиренний. Коли я падаю, встаю і знову йду, В покорі - споглядання на Голгофу.З Ісусом, вірю, в Небеса ввійду.Життя по іншому, здається, катастрофа.Ірина Маринич