Чому Україна хоче наслідувати найгірший приклад?🔸 Конституційне право на безпечне довкілля не може бути зведено до управлінського побічного ефекту. Міндовкілля — це інституція, яка має бути гарантами цього права, а не придатком до аграрно-економічного блоку.Мій вердикт:Нам потрібно зберегти не лише екологічні інституції на рівні окремого міністерства, але й паралельно розвивати децентралізовані інструменти моніторингу й захисту довкілля.Нам потрібні регулятори «стримування та противаги», які можуть незалежно перевіряти дані та екологічні наслідки, особливо якщо мова про видачу дозволів на екологічно чутливі дії. І ці регулятори мають бути саме децентралізованими, незалежними від політичного впливу зверху.Ось цікаві факти про централізовану верифікацію вуглецевих кредитів, що дуже близько до того, з чим ми можемо зіштовхнутися:Згідно зі статтею в Science, понад 80% виданих карбонових кредитів можуть не відображати реальне скорочення викидів.👉 Дослідження свідчать, що аудитори, яких обирають і оплачують самі організації, часто дають результати, вигідні цим організаціям:«Польовий експеримент в Індії показав, що незалежні аудитори, оплачувані з центрального фонду, повідомляли про забруднення на 50-70% вище, ніж ті, кого обирали і оплачували фірми».Іншими словами: «Покажіть мені стимул—я покажу вам результат». Теж саме нас чекає згодом із проблемами якості екологічних показників. 🤔Без прозорих систем збору й перевірки екологічних даних — у нас не буде ні екологічної політики, ні карбонових кредитів, ні міжнародної підтримки. У нас буде лише симуляція. Єдина альтернатива — розвивати незалежну екологічну інфраструктуру: цифрову, польову, мережеву. Яка живе не в структурі «Мінресурс», а в спільнотах, лабораторіях, open data-платформах. Якщо ми не створимо її зараз — завтра буде вже пізно.І ми повинні мати можливість транслювати ці дані через власне Міністерство екології, яке мусить мати свою окрему «папку» звітів на столі уряду.Тільки тоді це працюватиме адекватно, а екологічні катастрофи будуть попереджуватись, а не вирішуватись вже після того, як стануться.