Відмова влади випустити в США батька вбитої Ірини Заруцької на похорон доньки є вкрай поганою історією з двох сторін. По-перше, з точки зору простої людяності відповідальні особи продемонстрували себе з протилежного боку. Можливість виїхати з гуманістичних (чи гуманітарних) причин теоретично є. Практично - самі розумієте. І це дуже поганий знак - і влада, і немала частина суспільства зачерствіли. Коли емпатія та співучасть перестають бути прийнятими чеснотами, далі відбуваються страшні речі.По-друге, з точки зору дипломатії і іміджу України в США. Для нас важливо тримати позитивне ставлення збоку американців, навіть якщо їхній істеблішмент перебуває в темряві. Для американців важливо розуміти, що вони підтримують Україну, яка бореться за близькі для них ідеали. Вбивство українки Ірини Заруцької зараз одна з топових тем в США. Заборона батькові поїхати на похорон дочки руйнує уяву про спільні цінності. Крім того, Україна через формалізм і байдужість посадовців втратила сильний голос в Америці на свою підтримку - батька почули би. Мовчання президента на цю тему має, на додачу до всього, кумулятивний ефект.Якщо підсумувати коротко, влада повинна усвідомити: не тільки світ має розуміти нас, а і ми маємо розуміти світ. Робити і говорити не не тільки про те, що потрібно нам, а і слухати та розуміти інших. Емоційні реакції перших років вторгнення позаду. Якщо ми хочемо добитись успіху, треба змінити підхід до партнерів зі споживацького на співрозуміння. Ну і спробувати залишитись людьми.