Поки їду в поїзді і маю мінімум 5 годин тиші…Раніше я б заповнила їх. Подкастом, переписками, списком справ. Аби тільки не залишатись наодинці з собою.Зараз - просто дивлюсь у вікно. І мені добре.Це не сталося само по собі.Першого лютого я прийняла рішення - не змінювати все підряд, а свідомо почати помічати себе.Ось тут я є.А ось тут - мене вже немає.Я людина, яка все життя ловила все, що можна. Хотіла встигнути, сподобатись, не підвести. І при цьому завжди шукала спокій. Це завдання з зірочкою, скажу вам чесно…Поки не зрозуміла одну (наче банальну на перший погляд) річ.Спокій не знаходять. Його обирають.Зараз моя опора - формула, яку я відчула на собі:розум + відчуття + тіло = діяЗвучить абстрактно, але насправді дуже просто.Коли розум мені каже: «а може булочку?» я дивлюсь на тіло, яке нарешті без болю і набряків. І відчуваю до нього теплу, дорослу любов. І розум замовкає. Він стає моїм союзником, а не ворогом.Так само і з роботою. З грошима. З рішеннями, які давно відкладала.Для когось може здатися, що я рухаюсь повільно. Але це мій темп. Без тривоги.Саме з такими моментами я працюю з своїми клієнтами на коуч-сесіях. Я не даю їм відповідей. Я допомагаю жінкам почути свої.Коли з’являється ясність - рішення приходять самі.Зараз у мене є 2 місця на індивідуальний коучинг. Якщо відчуваєш, що тобі близький такий спосіб роботи - можеш написати мені в особисті.А я зараз живу з тихою вірою в себе. І довірою до світу. Всього достатньо і все приходить вЧасно.Якщо резонує - постав ♥️