Сідайте поруч ☕️ на кавуЗавтра мені 39… а це вже за крок до 40. І от я думаю: це початок? І я не про цифру. Про стан. Про вік, у якому вже не дуже хочеться комусь щось доводити. Коли ти багато знаєш про себе. І одночасно розумієш, ще стільки можна дізнатися. Рік тому мене рвало зсередини. Географія змінилась. А внутрішні процеси горіли ще сильніше. Потім був коучинг. Робота з тілом. З думками. І стало тихо. Не тому що нічого не відбувається. А тому що багато вже відбулося. Але знаєте, що цікаво? Саме в тиші легко злякатися. Подумати, що ти застигла. Що вже пізно. Що енергія не та. Що треба було раніше. І ось це - боляче для багатьох жінок 35+. Коли досвід є. Розуміння є. А старт ніби «не за віком». Але зараз я відчуваю хвилю. Вона не несеться. Вона не про ривок і не про «з понеділка нове життя». Вона про м’якість. Про бажання більшого - без насильства над собою. Про турботу, а не про самокритику. І, можливо, зрілість - це не коли ти все встигла. А коли дозволяєш собі рухатись у своєму темпі. Цікаво, чи було у вас таке відчуття? Поділіться. Мені важливо це почути ♥️