Мій погляд чіпляється за рух між деревами; звужується, фокусуючись на місці біля підніжжя гори. На лінивому водоспаді, що збігає по моховитій ущелині в скелі, впадає в лазурове плесо й живить неквапливий струмок. І серед пари, що піднімається над ряхтливою поверхнею затовку, видніється кремезна чоловіча постать—
Він.
Моя рука опускається, поки я вбираю поглядом могутній розліт спини Каана, його випнуті м'язи, покриті татуюваннями у вигляді такої кількості місяців. Видовище, яке загрожує змусити мене думати надто багато.
Відчувати надто багато.

***
— Я прийшла сюди не по лекцію.
— Я знаю, по що ти прийшла, Мунбеам. Я сам закинув цю наживку.
Її щоки червоніють, наче вона збентежена тим, що виявилася такою передбачуваною. Вона й поняття не має, що бути бажаним нею — це найбільший комплімент, який я коли-небудь отримаю у своєму житті.
— Хоч ти й уміло це приховуєш, твоє серце безмежне. А твоє кохання має силу змінювати світи. Але не тоді, коли ти продовжуєш шукати способи втекти від усього, що змушує тебе відчувати.

Цитата 1 Цитата 2 ✨

The Ballad of Falling Dragons by Sarah A. Parker🐉