Гарбха-упанішада — одна зі 108 упанішад. Присвячена медицині, точніше ембріології, але містить один вражаючий містичний пасаж.Згідно з цим текстом, зародок на дев’ятому місяці досягає піку свідомості: він пам’ятає всі минулі життя і бачить накопичену карму. У цей момент він виголошує «Плач зародка» — внутрішній монолог ще не народженої істоти, яка оглядає сансару зсередини і дає собі урочисті обітниці: звернутися до санкх’ї, Шіви, Вішну або безособового Брахмана. Трикратне повторення рефрену «yadi yonyāṃ pramuñcāmi» («якщо вийду з лона») створює ритм ритуальної обітниці. Але в момент проходження через родовий канал певний «Вішнуїтський Вітер» (vaiṣṇava vāyu— ймовірно, Майя) спричиняє повне забуття: той самий механізм, який грецька традиція позначала як пиття з ріки Лета. Усі обітниці виявляються марними і забутими.На дев’ятому місяці (зародок) стає сповнений усіх ознак; пам’ятає попередні народження, здійснені й нездійснені діяння стають йому явні; благу і неблагу карму він пізнає: "Тисячі різних утроб я бачив; різноманітні страви куштував і різні груди пив.Народжений — помирав, померлий — народжувався знову й знову.О, горе, занурений в океан страждання — не бачу виходу.За діяння, благі й неблагі, вчинені мною заради близьких, — я один і горю; вони ж пішли й пожинають плоди.Якщо вийду з лона — звернуся до санкх’ї і йоги, що знищують неблаге, дарують плід і визволення.Якщо вийду з лона — звернуся до Махешвари, що знищує неблаге, дарує плід і визволення.Якщо вийду з лона — звернуся до Господа Нараяни, що знищує неблаге, дарує плід і визволення;Якщо вийду з лона — я буду медитувати на вічний Брахман."Але щойно істота, яка пройшла крізь сотні жіночих утроб, [знову] досягає воріт народження і з великим болем стискається механізмом тіла, її ледве народжену — торкається Вішнуїтський Вітер. І тоді вона вже не пам’ятає ні народжень, ні смертей, ні діянь благих чи неблагих. Джерело: «Записки на полях стародавних текстів»Версія на сайті#першоджерела