"Швидше ніж приготувати спаржу"Чули колись цю фразу? (читайте до кінця, там буде відповідь кому вона належить)Я з таким захопленням спостерігаю як у нашій сучасній гастрономічній культурі спаржа вже стала очікуваним сезонним продуктом, а ще років 10 тому, спаржу імпортували, коштувала космос, подавали лише у кількох закладах, а готувати її вміло геть мало людей. 📌 Чому ми не споживали спаржу раніше? Що ж було у минулому.  Найкраще шукати відповідь у  дослідженнях Олексія Сокирка та його книзі Кулінарна мандрівка в гетьманщину й лекціях та книзі Ігоря Лиля й Мар'яни Душар Шляхетна кухня Галичини звідки ми дізнаємось, що спаржу подавали на званих вечерях та обідах. Ми також зустрінемо згадки про спаржу у творі Нечуя-Левицького й меню зі званих обідів та ресторанів кінця ХІХ століття у Києві. Свого часу я натрапила на одне меню із зборів дворянського клубу у Києві за 1900 рік, у якому апсарагус подавався із соусом голандез (класика)📌Це була їжа не для всіх. Її їли у родинах політичних і економічних еліт, культура яких була сформована під впливом західноєвропейської кулінарної традиції у тому числі й французькою. Як і в наш час, є люди що куштують страви молекулярної кухні чи салати з восьминогом, або стейки із тунця. Та це не дає нам підстави стверджувати про масовість культури споживання цих продуктів, а от про їх елітарність так.  Завдяки українським фермерам ми вже кілька років купуємо спаржу від фермерів, ясно що вона не дешева бо й процес її вирощування це ресурси + частина фермерських господарств знищені росіянами. Я раніше купувала у херсонського фермера, але ці поля зруйновано. Тепер найчастіше замовляю у Спаржа Волині, а у кого ви - розповідайте в коментарях📌економіка у рад.часВирощування спаржі вимагає знань і технології, у дорадянську добу її хоч і вирощували, але орієнтувались на певний клас, який радянська влада ліквідувала. Радянська система сільського господарства взагалі не передбачала розвиток "неперспективних культур" (ага був навіть такий термін) і спаржа була саме такою. І хоча ця рослина росте у дикому вигляді на українських землях, через екстенсивність с/г ми не створили інноваційні підходи і нові сорти аби її вирощувати. Тому всі нинішні українські господарства працюють за технологіями розробленими в інших країнах.📌 упередження та вподобанняза 70 років існування радянського режиму нам довелось пережити три голодомори та досить голодні роки, тут не до зелені. Спаржа, це частина певної гастрономічної культури, яка аж ніяк не вписувалась у канон ідеальної радянської людини, що порвала зв'язки з буржуазією і їй оці всі вибрики там, спаржа, артишоки, неспішні розмови та звані вечері огидні. Радянська людина "рубає" у столовій чи в полі, швидко й все, що є. 📌Ну і тим, хто дочитав до кінця, ще кілька цікавих фактів.Цитата на початку тексту належить римському імператору Октавіану Августу, за його часів цей овоч цінували, потім культура споживання занепала разом із римською імперією. Перевідкриття спаржі відбулось уже з часів середньовіччя.Насамкінець, спаржу люблять у багатьох країнах - США, Німеччині та Канаді які вирощують й купують тоннами цю рослину в інших країнах, а активно продають спаржу -  Китай, Мексика й Перу. Батьківщиною спаржі є Європа, як не дивно, бо в нас, що не візьми смачне все з Пд. Америки.Ну й питаннячко до вас? Їли вже у цьому сезоні спаржу? Що готували з неї? Та й загалом як, любите чи не любите цей продукт?