😀 Ситуація з потенційним банкрутством «Ворскли» наштовхує на роздуми, що українському футболу дуже притаманний регіональний розвиток, коли одночасно у всіх областях не може бути сильного клубу рівня хоча б Першої Ліги. Причому так було завжди, ще до початку війни.Якщо в 90-х в Вищій лізі грали клуби з Миколаєва, Вінниці, Тернополя, Івано-Франківська, то зараз важко уявити, щоб у найближчій перспективі ці області знову побачили УПЛ. Згодом їм на заміну прийшли Закарпаття, Волинь, Луганськ, та сама Полтава. Так само зараз УПЛ представлена Житомиром, Черкасами, яких не було раніше, після довгої паузи повернулася Хмельниччина і от-от повернуться Чернівці. Хіба що Суми (не рахую «Нафтовик» з регіону) та Херсон досі не відчули смаку вищолігового футболу і навіть до повномасштабної війни це не виглядало як щось, що має перспективу.Лише по-справжньому багаті клуби, де власники дивляться на них не як на тимчасову іграшку, та великі історичні бренди тримаються, тож Київ, Донецьк і Львів представлені в еліті стабільно. Харків і Одесу можна також сюди причислити – нехай і не завжди в УПЛ, але місцеві флагмани стабільно жили і відроджувалися одразу після смерті старої одиниці. Тож зникнення «Ворскли», як до цього «Зірки», «Волині» чи навіть того ж «Дніпра» і «Дніпра-1» є скоріше визначальною ознакою українського футболу, ніж його хворобою. Хоча, звісно, позитиву в цьому мало, але треба обʼєктивно враховувати, що Україна є найбільшою країною Європи і за нашої економіки та інтересу мас до футболу така ситуація триватиме і надалі. Війна це лише посилює, адже через неї з УПЛ зникли клуби з Криму, Чернігова, вона вплинула і на повне зникнення тієї ж «Волині», «Миколаєва» чи решти клубів Донеччини. І це я не кажу про клуби типу «Металіста» і «Шахтаря», які не можуть грати вдома, але у бренді досі залишаються клубами зі сходу.✅ @yiksperg