Уривки з лондонської газети The Times.

​Хтось запитав: «Чому деяким британцям не подобається Дональд Трамп?»

Нейт Вайт, красномовний і дотепний англійський письменник, написав таку чудову відповідь:

​Трампу бракує певних якостей, які традиційно цінуються британцями.

​У нього немає ні шляхетності, ні чарівності, ні холоднокровності, ні авторитету, ні співчуття, ні дотепності, ні сердечності, ні мудрості, ні витонченості, ні чутливості, ні самоусвідомлення, ні скромності, ні честі, ні грації -якостей, якими, як не дивно, був щедро наділений його попередник, пан Обама.

​Хоча Трамп може бути безглуздим, він ніколи не казав нічого іронічного, кумедного чи хоча б трохи смішного -жодного разу, жодного разу.

Я кажу це не риторично, я кажу буквально: ніколи. Для британців відсутність почуття гумору є майже нелюдяною.

​Але у випадку з Трампом це факт. Здається, він навіть не розуміє, що таке жарт -для нього жарт це грубий коментар, безграмотне образи, акт невимушеної жорстокості.

​Трамп подібний до троля: він ніколи не сміється і не розважається; він лише верещить від захвату або глузування.

​І найстрашніше те, що він не просто виголошує грубі й дурні образи: він насправді так думає, коли їх вимовляє. Його розум - це лише роботизований алгоритм дріб'язкових упереджень і інстинктивної злості.

​У ньому немає ні іронії, ні складності, ні витонченості, ні глибини. Усе поверхнево. Ми бачимо в ньому людину без внутрішнього світу, без душі.

​У Британії ми традиційно на боці Давида, а не Голіафа. Усі наші герої - відважні аутсайдери: Робін Гуд, Дік Віттінгтон, Олівер Твіст.

​Трамп не відважний і не аутсайдер. Він - цілковита протилежність.
Він навіть не розбещений багатий хлопчик і не жадібний товстосум. Він радше схожий на великого білого слимака, привілейованого Джаббу Хатта.

​І, що ще гірше, він хуліган і задира.
​Коли він опиняється серед хуліганів, він раптово перетворюється на ниючого поплічника.

Він б'є зверху вниз -те, чого джентльмен не повинен, не може і ніколи не має робити - і кожен його удар припадає нижче пояса.
Йому особливо подобається бити вразливих або беззахисних - і він б'є їх, коли вони лежать.

​Тому той факт, що значна меншість -можливо, третина -американців спостерігають за тим, що він робить, слухають, що він говорить, а потім думають: «Так, він, схоже, у моєму смаку», є джерелом бентеги та великого прикрості для британців.

​Зрештою, неможливо прочитати жодного твіту чи почути, як він вимовляє одне-два речення, не вставившись у безодню.

​Він перетворює примітивність на вид мистецтва; він -Пикассо дріб'язковості, Шекспір лайна.

​Його недоліки фрактальні: навіть у його недоліків є недоліки, і так до нескінченності.

​У світі завжди були дурні люди, і лиходіїв теж вистачало. Але рідко дурість була настільки злою, а зло -настільки дурним.

​Він змушує Ніксона здаватися вартим довіри, а Джорджа Буша - розумним.

​Якби Франкенштейн вирішив створити монстра, що складається виключно з людських недоліків, він би створив Трампа, і доктор Франкенштейн, сповнений каяття, у розпачі закричав би: «Боже мій, що я створив?»

​Якби ідіот був телешоу, Трамп був би його декораціями.