Юрій Богданов | Про інвестиційний клімат, “чесну конкуренцію” та судиГоловна мета росі...

Про інвестиційний клімат, “чесну конкуренцію” та судиГоловна мета росіян, коли вони закидують наші міста дронами і шахедами у наступному: посіяти зневіру і відчай. Зробити все, щоб українці або кидали свої домівки, або були готові змиритися з тим, що ніякого нормального майбутнього у них не може бути. В такі моменти особливо приємно спостерігати, як в Україні відкриваються нові чи розширюються вже існуючі виробництва, як в країну приходять гроші, створюються нові робочі місця. Коли українські і іноземні бізнеси інвестують, розуміючи що всі війни рано чи пізно закінчуються. Але інколи у внутрішньовидовій боротьбі вмикаються механізми, які шкодять економічним перспективам України не менше постійного психологічного тиску від руських. Місяць тому я вже розповідав про суперечку між компанією “Ковальська” і міжнародним гігантом CRH, найбільшим у світі виробником будівельних матеріалів.  CRH працює в Україні з 1999 року. Коли почалася повномасштабна війна компанія в перший же день ухвалила рішення залишити російський ринок, а 2023 наважилася розширювати свій український бізнес. 2024 Антимонопольний комітет схвалив купівлю компанією двох заводів - у Миколаївській і Рівненській областях за €100 млн, ще 80 млн компанія проінвестувала у розвиток активів. При цьому за вимогою локального гравця ринку бетону - власне, “Ковальської” - угода була обкладена купою обмежень, які мали захистити конкуренцію.  Де були прописані гарантії і для українських конкурентів, і для будівельного ринку. Але «Ковальська» не задовільнилась обмеженнями і пішла до суду, щоб усе скасувати. Бо дуже хотіла купити ті самі заводи, але дешевше. Прикривається компанія, звісно, інтересами українського споживача. І начхати на якийсь там інвестиційний клімат. Я б міг повірити у те, що все що робить “Ковальська” - з кращих мотивів. Якби не, по-перше, репутація компанії, яка навіть знесенням київських історичних будівель відзначилася - наприклад, на Жилянській. А, по-друге, специфічною поведінкою суддів. Коли розгляд справи дійшов до апеляції, засідання суду двічі переносилося. Вдруге - як раз місяць тому. Дійсно, куди поспішати, 100 млн туди, 100 млн сюди. У країні війна і щоденні російські атаки. Президент і уряд шукають по всьому світу інвесторів для відбудови. А в цей час українська компанія замість чесної конкуренції, ігноруючи позицію АМКУ і здоровий глузд, атакує конкурента, який готовий вкладати в Україну гроші, збільшуючи спільник пиріг, з якого можна заробляти. Це близорукість, яка не має адекватного пояснення. Так от. Завтра вже третя спроба розглянути справу у апеляції. Суд відповість, до якого стандарту ми ближче. До того, щоб бути європейською країною і мати шанс на адекватне відновлення. Або до того, щоб хлопці, які відхопили значну частину ринку у 90-х, просто утримували максимальний контроль над ринком, блокуючи доступ для інвестицій і технологій. Акції CRH торгуються на біржі, а серед великих акціонерів компанії та фонди, які управляють багатомільярдними активами. Як такий кейс вплине на їх рекомендації іншим портфельним компаніям, що матимуть намір інвестувати в Україну? “Ковальська”, досить вже. Вчіться конкурувати цивілізовано. А то поводите себе якось по-російські. Сіючи зневіру у майбутнє.Підписатися на Богданова