Про всяк випадок. Страх - поганий помічник. Ось саме тому я не раджу боятися Трампа і все що він уособлює. А щоб не боятися - треба як патологоанатом препарувати і розбирати що воно таке. І розуміти з чим ми маємо справу. Треба ставити правильні діагнози. Дуже не люблю формулу “а я ж казав”. Тому сформлюю так: дуже розумні люди в США і Європі, такі розумні, що в Україні таких і немає майже давно визначили для Трампа і трампізму чіткий діагноз. Це - фашизм. Нео, супернео, меганео. Абсолютно начхати. Те, що уособлює Трамп - це перевидання справжнього фашизму в нову добу і у новій, інформаційно - революційній, обгортці. Це новий “третій шлях”, який протиставляє себе ліберальній демократії і класичним диктатурам. Просто у новій, модернізованій обгортці твітів і тік-токів. Насичений ще більшою кількістю відвертого bullshit. З культом “харизматичного лідера”, з опорою на ресентимент, теорії змов і забобони. Так, проблема трампізму не в тому що це популізм чи правий популізм. Мало в світі популістів чи правих популістів? А от фашистів, які б отримали владу у найбільшій країні світу - не багато. Коли я - у довгочитах, у колонках чи ефірах - називав Трампа фашистом, багато хто з українських журналістів ледь не шикав. Бо як можна ж, це ж партнер. Ні, ніякий він не партнер, не друг і не потенційний союзник. Трамп і трампізм - вороги не “клятого дайвьорситі”. Вони - хтонь. Така саме загроза для всього людського, всіх досягнень цивілізації, як і Путін. Наше велике щастя, що вони достатньо кончені і несистемні, достатньо травмовані і спираються на достатньо фрагментований конгломерат “невдоволення” (ядро їх електорату - “ображені (справедливо чи ні) глобалізацією”, писав про це багато разів) щоб ми могли сподіватися на нестійкість їх режиму. І нам доведеться з цим всім певний час жити. Ми маємо сподіватися на американський політикум і залишки здорового глузду у республіканській партії. Ми маємо сподіватися на американське суспільство, бо саме в його силах усунути цю пошесть від влади достроково чи на виборах. Ми маємо сподіватися на Європу, бо тільки разом ми зможемо протистояти прямій агресії зі Сходу і політично - економічному тиску з-за океану. Ми можемо розраховувати, що Путін і Трамп точно не домовляться про щось глобальне партнерське, бо Китай не дозволить. І так, це той випадок коли я буду вболівати за Сі. Наша задача - бути ефективними. І, якщо тиск на нас з боку Трампа, який з його бекграундом мріє про статус “миротворця”, буде надсильним, але обставини складуться хоч якось більш-менш пристойно - не взяти участь у майбутньому паланні світу. Якого фактично не уникнути. У економічній, політичній чи військовій формі, у формі глобальних війни чи десятків локальних розбірок.  Або хоча б мінімізувати цю участь. Нам було б ідеально скористатися майбутньої розбіркою кончених, щоб вийти переможцем з усього цього трешу. Найкращі ліки від цієї хтоні, якщо ви не в армії - донат на ЗСУ. Чого вам і бажаю. Підписатися на Богданова