На дегустації зачепили цікаву тему про сімейні заклади.

Знаєте цю красиву картинку десь в Італії: чоловік сам пече вам піцу, дружина обслуговує зал, донька миє посуд. І здається — ось вона, справжня гостинність: тепло, сімейність, традиція, любов до своєї справи.

А потім гості дізнались від мене, що: вони часто працюють усією сім’єю не тільки через романтику.

Просто економіка маленького закладу така, що найняти ще 3–4 людей, заплатити їм зарплати й податки — і бізнес може перестати сходитися.

І власник стоїть біля печі не тому, що все життя мріяв працювати сім днів на тиждень. Можливо, він теж із задоволенням сидів би на пляжі 😄

Трохи сумно, коли це усвідомлюєш. Бо за красивим образом «сімейного ресторанчика» часто стоїть дуже проста річ — економічна необхідність.

І, мабуть, ми просто не дуже любимо, коли нам розвіюють такі міфи. Хочеться, щоб десь у світі все ще було «як у кіно»: сім’я, маленька піцерія, тепло, ніяких Excel-таблиць, фонду оплати праці й податків.

Нехай хоча б деякі красиві історії залишаються красивими.

Бо іноді зовсім не хочеться знати, що написано дрібним шрифтом під словом «*романтика»