Channel Янович - @yanovych - №1537
Схід.У дворі хати нас зустрічають два пси. Здорових. Вівчарки. Барі і Рада. Без найменшого інстинкту охоронців. Вони лащаться і радіють. Хоч ми й бачимось вперше. Просто милі собачки у шкірі кремезних сторожових псів. Туляться до кожної людини, аби відчувати безпеку. У спальні командира висять дитячі малюнки, які передали діти з різних куточків країни.«Робота така, що переїжджаємо часто на нові хати. Але ці малюнки завжди забираю і розвішую на новому місці». На подвірʼї цвітуть яблуні. А над ними гудять бджоли. Чи то дрони десь. Я би хотів, аби це були бджоли. «Ми з хлопцями три тижні тут все марафетили: воду провели, стіни оббили, уютно так. А скоро знову переїжджати, бо під**и близько» За кілометрів 15 від Купʼянська заїжджаємо в магазин. По «дудки». Бо їх ніде в Києві нема, заборонили. А тут є. Які хочеш. Під магазином на коробках лежить купа гуманітарних речей. А їх перебирає молода мама. Поруч дитина років двох. В голові ця картина бахнула сильніше, ніж КАБ-3000, який пів години до цього прилетів по Купʼянську. А люди знають, що летять КАБи зараз? Ну, військові знають.А цивільні? Мовчимо. *цей текст написаний цивільним, який приїхав і поїхав. Війна йде. Вона жахлива. Без справедливості і кінця. Наші військові роблять все можливе і навіть більше. Підтримуйте збори. Робіть гарні справи. Будьте добрими один до одного. *виклав це раніше в інсту (хоч, зазвичай, навпаки) Бо чомусь думав так прикольніше. До речі, якщо хтось тут не підписаний туди, то буду радий: https://www.instagram.com/p/DIk9HeetbmA/?igsh=MTRteG00NDI4NDhxZw==
6800
25-04-18 20:12