«СКАЖІТЬ, ЩО Я НЕ ПОГАНА МАМА»Іноді мама звертається до соцмереж ніби за порадою:«Чи можна різко завершити ГВ?»«Чи нормально залишити дитину на кілька днів?»«Чи дуже погано, якщо я вже не витримую?»«Скажіть, що я не погана мама».Але насправді це далеко не завжди запит на правильні рекомендації, тому що часто рішення вже прийняте. І є розуміння, що воно не найкраще. І розуміння це супроводжують емоції, з якими дуже важко залишатись наодинці — сором і почуття провини.Коли я читаю такі пости, мені хочеться сказати: «краще так не робити». Ну тому що дійсно краще так не робити — все просто.Але оці усі:«Ну що ж ви робите?»«Треба було думати раніше»«Дитині буде травма»«Ви просто ставите свої інтереси вище потреб дитини» —накидають ще більше сорому і, звичайно, викликають захисну реакцію. Часто агресивну. То навіщо тоді?Я ось що думаю.Зараз — найкращий час викинути з голови ці штампи про хорошу-погану матір. Абсолютна більшість із вас, хто читає цей пост — достатньо хороші мами. Є і поняття таке, авторства британського педіатра та психоаналітика Дональда Віннікотта, який багато писав про ранні стосунки матері й немовляти.Ідея така: на самому початку життя дитині потрібна дуже висока адаптація дорослого до її потреб — багато тілесної та емоційної залученості. Але мама не має і не може бути абсолютно та миттєво доступною роками та, Боже бережи, завжди правильною. Її неминучі неідеальні реакції, якщо вони не руйнують безпеку й контакт, можуть бути цілком прийнятними для дитини. І якраз через це дитина вчиться витримувати фрустрацію, розрізняти себе та іншу людину, поступово рухатися до більшої автономії.Вашому малюку достатньо вас, і йому потрібні саме ви, неідеальна мамо. Ви — жива людина, яка загалом здатна бути поруч, відповідати на потреби дитини, відновлювати контакт після збоїв і поступово дозволяти їй стикатися з посильною фрустрацією.Ви можете втомлюватись та злитися. Ваші рішення можуть бути невдалими. Ви можете чогось не знати і робити вибір, яким потім будете незадоволені. Можливо, вже знаєте, що рухаєтесь не туди, але сил на інший шлях зараз немає.А ще я не вважаю порожні запевнення в тому, що «ви — найкраща-пренайкраща мама для своєї дитини», адекватними. В порівнянні з ким найкраща? Для мене це про бажання підтримати, коли все якось дуже не дуже, по суті казати нема чого, але щось наче треба. От і йдуть в хід оці шаблони — ні про що. Коротше, ви косячите. Не знаю нікого, хто ні — особливо, коли людина втомлена, налякана або довго тягне на собі більше, ніж може.Але хіба це робить вас поганою мамою? Ну подумайте критично. Те, що людині важко, не робить її хорошою або поганою. Мені ближче інші слова: «Я бачу, що ви на межі. Ваше виснаження реальне, і воно не робить вас гіршою та взагалі не визначає вас. Але сам план варто переглянути, бо він може бути важким для дитини і для вас теж. Давайте шукати варіант, який не вимагатиме від вас героїзму, але й не буде побудований на втечі або надії, що дитина просто забуде про груди».Сам факт, що вам не байдуже, вже важливий. І це — хороший початок пошуку кращого рішення. У просторі, де є місце нормальному людському «я більше не можу».#підтримка#завершення_гв ***Підписатись на канал***Instagram ГВ | cон | батьківство Instagram коучинг | НЛП | психологіяThreads