Катерина Ненька — грудне вигодовування та дитяче харчування | сон | КОЛИ ПЛАЧ МАЛЮКА Б'Є ПО НЕРВАХПлач малюка — це, прямо скажемо, краш-те...

КОЛИ ПЛАЧ МАЛЮКА Б'Є ПО НЕРВАХПлач малюка — це, прямо скажемо, краш-тест для нервової системи дорослого. Що ви відчуваєте, коли малюк починає голосно і вимогливо плакати? Особливо після завершення четвертого триместру і періоду кольок та суцільного хаосу, коли ви вже ніби вивчили всі його особливості та реакції, адаптувалися до певної стабільності... Але стається черговий етап розвитку, вааажко лізуть кляті зуби (ну ок, не кляті, але даються вони всім дуже непросто) чи просто «не такий» день.Замість миттєвого емпатійного відгуку іноді зсередини піднімається глуха тривога або й відверте роздратування. І знаєте що? Та нічого. Все нормально. Ваша реакція в ці перші секунди — це не мірило вашої любові до дитини чи материнської компетентності. Це реакція фізіології та психіки.Свіже лонгітюдне дослідження (Chrzan-Dętkoś et al., 2025) підтверджує цю думку. Вчені вирішили перевірити, як мами реагують на плач малят у другому півріччі життя. І знайшли кілька дуже цікавих закономірностей.Для дослідження опитали 221 матір, використовуючи надійні інструменти: Единбурзьку шкалу постнатальної депресії (EPDS), тест на генералізовану тривожність (GAD-2) та опитувальник батьківського рефлексивного функціонування (PRFQ, який вимірює здатність до менталізації — вміння розуміти мотиви й емоції: свої та дитини).Що змушує нас панікувати та злитися?Очікувано — виснаження, тривожність та симптоми депресії. Коли ми функціонуємо на залишках ресурсу, наша нервова система просто не має ємності контейнувати ще й сильні дитячі емоції.Але є ще один нюанс: у цій вибірці вищий освітній рівень був пов’язаний із більшою тривогою у відповідь на плач. Ми починаємо надмірно аналізувати, намагаємося все контролювати і провалюємося в так звану пременталізацію. Це стан, коли дорослому (зазвичай — матері) важче тримати в полі уваги прояви та емоції дитини, і він може давати спотворені, хибні або негнучкі пояснення її поведінці: «я все роблю не так», «я щось пропустила», «я нікчемна матір».А що допомагає реагувати спокійніше? У цьому дослідженні з більш емпатійною реакцією на плач були пов’язані два моменти: ✅вищий рівень «interest and curiosity» — щирого інтересу до внутрішнього стану дитини; ✅мати годувала грудьми — незалежно від того, чи це було виключно грудне вигодовування, чи в поєднанні з догодовуванням сумішшю. Ймовірно, частково цей зв’язок можна пояснити нейроендокринними механізмами грудного вигодовування, зокрема участю окситоцину; але саме це дослідження гормони не вимірювало, тому залишу це на рівні власної гіпотези.Важливо: якщо ви годуєте сумішшю — це не означає, що ви менш емпатійна. Ви можете створювати «окситоциновий буфер» іншими шляхами: через частий контакт «шкіра до шкіри», ніжні обійми та чуйне годування з пляшки на руках, дивлячись малюку в очі. Механізм прив'язаності працює для всіх.Коли ви не витримуєте дитячих сліз — будь ласка, не їжте себе поїдом. Ви — просто людина, з емоціями та почуттями. Якщо плач викликає гостру тривогу — це сигнал, що ви на межі й вам потрібна підтримка.Обніміть себе міцно. Ви робите найкраще з того, що можете просто зараз, з тими ресурсами, які маєте. P. S.: якщо ви — жінка при надії або малюк нещодавно народився, щиро рекомендую почитати мою брошуру про плач — вона може стати однією з опор, завдяки яким пережити пікові періоди плачу малятка буде дійсно легше.На зв'язку!#підтримка#плач***Підписатись на канал***Instagram ГВ | cон | батьківство Instagram коучинг | НЛП | психологіяThreads