Катерина Ненька — грудне вигодовування та дитяче харчування | сон | ДИТИНА ПОГАНО ПОВОДИТЬСЯ, І Я ПОЧУВАЮСЯ БЕЗСИЛОЮ!«Він дуже погано пово...

ДИТИНА ПОГАНО ПОВОДИТЬСЯ, І Я ПОЧУВАЮСЯ БЕЗСИЛОЮ!«Він дуже погано поводиться! Істерить, б'ється та кусається! Я це витримувати не можу. Не слухає мене зовсім!»Найчастіше це звучить в запитах про завершення грудного вигодовування, зміну асоціацій на засинання або про неприйнятну поведінку малюка біля грудей.Перша думка, яку я пропоную подумати в такій ситуації: чим раніше ви повернете собі своє місце в ієрархії, тим краще. Дитина не здатна і не має бути лідером у вашій системі, бо доросла тут — ви.І друга думка: перш ніж чогось очікувати від дитини, треба її цьому навчити. Вчити й чекати, поки маленька людина буде готова це сприйняти на доступних їй рівнях. Префронтальна кора дозріває довго, тому «навчити» — це не пояснити один раз, а спокійно повторити хоч 1000 разів... Де взяти той спокій — інше дуже важливе питання. І ви, на відміну від дитини, можете його вирішити.Дорослий навчає малюка розпізнавати емоції та взаємодіяти з ними. Пояснює і демонструє власним прикладом, як і в якій формі їх доречно висловлювати — словами, а не фізичним чи психологічним насильством. Дитина вчиться заспокоюватися не сама по собі, а «об дорослого», з його участю та підтримкою. Цей процес називається корегуляцією.Дорослий вчить дитину контактувати зі злістю, пояснюючи різницю між прямою та пасивною агресією. Від дорослого дитина дізнається, що в деяких ситуаціях пряма агресія (самозахист та рішуче зупинення нападу), на відміну від мовчання, образ та ігнорування, є єдиним здоровим способом відстояти себе. Все залежить від контексту.Третя думка: щоб когось чомусь навчити — треба вміти самому.Як ви проживаєте свою злість?Як у вас справи з особистими кордонами? До речі, розмови про особисті кордони багатьом набридли; у моїй стрічці — суцільна до них нелюбов. Втім, чи є сенс відміняти те, з чим по-хорошому варто нарешті розібратися? Пишу це все з великою повагою до кожної мами, з м'яким поверненням відповідальності за свою дорослу позицію. І зазначу, що у нейровідмінних дітей причини й механізми поведінки можуть бути зумовлені перевантаженням, труднощами з комунікацією та регуляцією імпульсів... Тому підхід і стратегії доцільно підбирати індивідуально, з фахівцем.Залишатися в позиції турботливого дорослого завжди відверто важко. А у кого це взагалі виходить? Ніхто не робот, окрім робота. Просто час від часу вашому внутрішньому дорослому теж потрібна підтримка. Нехай її буде вдосталь!#психологія***Підписатись на канал***Instagram ГВ | cон | батьківство Instagram коучинг | НЛП | психологія