от я і зібралася з силами, аби поміж перших холодів і противної мряки черканути пару рядків про цю красивезну книжку, презентовану моїми любими коліжанками мені в честь уродин. а книжка, до речі, така тепла, аж важко дихати. може, тому вона трошки мене.. задушила.

💐 «три літа», Маргарита Ліберакі вид-во: основи👒 Марія, Інфанта і Катерина вступають у свою дорослість, живучи десь в передмісті Афін у міжвоєнний час і проживають три літа, досліджуючи власну жіночність, тіла та бажання. помістя, господарство, члени сімейства, сусіди та стосунки між ними, зрештою, Марія та Інфанта також змальовані нам з точки зору Катерини, найемоційнішої, наймолодшої і, гм, найбільш буйної з цих трьох панянок-сестер. щоправда, авторка іноді трошки перемикається на оповідь від третьої особи, та все ж саме Катерина заправляє в цьому розслабленому царстві тріску цикад, оливкових гаїв, брикливих кіз і запахів нагрітих під сонцем трав. 🫒 чесно кажучи, тут не те щоб відбувається щось глобальне й цікаве в принципі, але завжди цікаве й глобальне для дівчат, які шукають свої шляхи та способи стати дорослими. прогулянки, зустрічі, знайомства з собою та своїми бажаннями, такими різними: від материнства, народження дітей та сімейного затишку до бунту, свободи і подорожей. тут багато підліткового максималізму та імпульсивності, непорозумінь в стосунках матері з дочкою, підслуховувань та таємниць — і водночас цього.. недостатньо. в мене весь час було відчуття, що я вловлюю ідею, яку хоче подати авторка, але через спеку і млість цього тексту вона випаровується, вислизає, стає нічим, перш ніж я зможу її відчути. я взагалі щось довго читала різні відгуки і перебирала свої відчуття/думки, аби зрозуміти, як мені з цією книгою. погоджуюсь як і з тим, що іноді описи природи нагадували Вулф, так і з тим, що тему дорослішання та емансипації різних сестер Вільде розкриває значно жвавіше і краще. але мушу визнати, що своєї атмосфери «три літа» чітко дотримується. вона відмінна, вона сильна і вона є. я ніколи раніше не читала грецьких авторів, а тут ще й книжка, яку вивчають в школах на батьківщині і яка пережила кілька десятків перевидань — чому б не зазирнути ближче?.. тож для мене це насичена, повільна, задушлива і трохи втомлива історія, після якої хочеться розморено позіхати. з тих, з якими цікаво знайомитись, але не схочеться повертатись. а примірник у себе я неодмінно залишу. по-перше, він капець який гарний, а по-друге, це той випадок, де оформлення чудово личить наповненню і зливається з ним в одне ціле. #прочитала