я прочитала «Кафку на пляжі» за три дні (дякую, відпусточко!). тепер мені сумно, що все це тривало так мало. дуже приємно знову нарешті почитати Муракамі після тривалої перерви і виявити, що попри всі загони і неоднозначні моменти, він все ще залишається абсолютно і цілковито саме моїм автором. віднайти це відчуття — чисте благословення.🪨 «Кафка на пляжі», Харукі Муракамі🖨️ вид-во: КСД🤩 пʼятнадцятирічний підліток Кафка Тамура (його справжнього імені ми так і не дізнаємось, лише те, яке він сам собі вигадав) втікає в нікуди від свого батька, якого він очевидно ненавидить.в чотирирічному віці його покинули мати з сестрою і вся ця історія ніщо інше, як дуже метафоричне дорослішання, просякнута алегоріями, відсилками на психоаналітичні штуки та чудернацькими снами підлітка в пубертаті. через відсутність любові, яку хлопець недоотримав в дитинстві, він і починає цю подорож — самотній, але впертий «найсильніший пʼятнадцятирічка в світі». Муракамі любить пофілософствувати, тож вплітає сюди ще й міф про царя Едіпа, ставлячи юного Кафку в делікатне становище і нас заодно перед фактом: фатуму не минути, тож єдине, що в наших силах — пройти через бурю і жити далі. 🤩 а поки Кафка знайомиться з людьми, що наближають його особисту бурю, розвивається інша сюжетна лінія, казкова, містична і моторошна, іноді навіть паранормальна! в кращих традиціях магічного реалізму з неба сипляться риби, коти розмовляють, а один сивочолий дідусик має змінити світ, просто поки не знає, де саме і як… звісно, у підсумку все зійдеться докупи, але чи набуде сенсу.. не можу вам сказати. бо це залежить винятково від того, як для себе ви трактуватимете всю чортівню, яка відбувається, тож не стримуйте свою уяву. 🎚️окремих кількох слів заслуговують персонажі «Кафки на пляжі».Ошіма, квірний стиляга-інтелектуал і за сумісництвом наглядач приватної бібліотеки,пані Саекі, вишукана жінка, що застрягла в своєму трагічному минулому і прямує до власної смерті,«не дуже головатий» дідусь Наката, що не вміє читати, зате вміє балакати з котами і відкривати проходи між світами, Хошіно, простакуватий молодий далекобійник, який проходить власну внутрішню трансформацію, допомагаючи Накаті — всі ці рібята страшенно колоритні, неймовірно чудові, особливі і живі. а коти, з якими розмовляв Наката, які класні, знали би ви!!☕️ чесно, бачте, в своєму обожнюванні Муракамі я нічим не особлива. як і безліч інших людей, мене страшенно заземляють його фірмові детальні описи сніданків і обідів, безцільних прогулянок, краєвидів за вікном потяга, погоди і шуму дерев у лісі. це повертає конект із власним життям і тілом, з моментом тут-і-тепер, відслоняє завісу і показує: ось, дивись, твоє життя таке класне, твоя буденність така красива!.. направду у світі погоні за результатами, досягненнями, у світі дедлайнів і чітких задач просто капець як необхідно переживати іноді досвід, який дарують подібні повільні історії.часті відсилки на літературу, багато хорошої музики, яку слухають персонажі, щемливі внутрішні переживання персонажів — все це робить «Кафку на пляжі» ідеальним довершеним твором, що на 100% в моєму смаку. так, тут немає відповідей на багато питань, тож якщо вам не подобаються відкриті фінали чи лінії, навряд вам підійде ця історія. 🚩 також я маю попередити вас про тригери: тут є детальні описи вбивства тварин, зґвалтування та інцест, і книжка 18+, тож знімаю з себе відповідальність за рекомендацію!🍃 і навіть якщо в кінці не виходить скласти всі пазли докупи й отримати цілісне зображення, не біда — мені своєю творчістю Муракамі нагадує, що іноді процес важливіший за результат. тож відпускаю цю книжку без жодного докору совісті, лише із задоволенням, чуттєвим і естетичним.#прочитала