😶😶 дочитала першу книжку про Мумі-тролів і це було прекрасно як завжди. настільки тепло, комфортно і дивовижно добре. там всі радіють дрібницям, отримують безумовну любов та підтримку, а головне — не паряться про погане, якщо воно вже в минулому. зачитувала уривки вголос хлопцю і котам, переказувала якісь моменти і всі ми (так, навіть Рен і Йору!) зійшлися на тому, що це неймовірний світ, в якому може статися що завгодно, але тобі й на думку не спадає засумніватися в правилах гри. обожнюю! 🙃🙃задоволена, що дала собі час читати її потрошку і тоді, коли це було мені потрібно, аби відволіктись і посміятись з того, як Мама Мумі-троля виряджає дітей спати в печеру, щоб від них відпочити або Ондатр вкотре бовкає щось патетичне, гортаючи свою книжку «про марноту речей», поки валяється в гамаку.ілюстрації Туве Янссон казкові і їх так багато; пам’ятаю цю особливу радість в дитинстві, коли гортаєш і бачиш, що книжка має аж так багато малюнків… а загалом я думаю, що насправді це не історії, а справдешні цілющі пігулки, які дуже потрібні всім людям будь-якого віку, а надто в цей час. прописую! ☺️☺️#прочитала