Чому ми можемо навчити наших дітей? Я вже писав про дитячий табір у Карпатах, куди ми їздили і де я навіть був трохи вожатим.Мені здається, такі події відкладаються в дітях дуже глибоко, закладають цінності, які впливають на все життя. Мій син каже, що це одна з найкращих подій у його житті, і постійно запитує, коли буде наступний.Але й дорослі повертаються з нього іншими. Окрім роботи з дітьми, Зарей навчав і нас.«Чому ми можемо навчити наших дітей?»Саме з цього запитання він почав наші бесіди.Для багатьох із цих дітей уже половина життя - це життя під час війни. Діти війни - це вже не термін із підручників історії. Це стало нашою реальністю.Світ навчить їх жорстокості, злості, вбивати, мститися, ненавидіти. Цього зараз удосталь.Але як ми зможемо передати їм добро, любов, уміння прощати, віру в красу і справедливість світу, якщо самі не знайшли цього для себе?Ми говорили про те, як часто у світі виховання дітей будується через страх і заборони. І як мало вчителів, які виховують відкритим серцем. Через любов.Як ми можемо допомогти нашим дітям не розгубити їхню безпричинну радість, входячи в доросле життя? Не стати тими вічно втомленими дорослими.Як казав великий італійський педагог Франко Намбріні: «Головне завдання виховання - не сформувати дитину, а самому стати дорослим, у якого є сенс життя, яким можна жити».Такий важливий досвід хочеться запам’ятати.