➕ Волонтерка_ЖТ | 🇺🇦 Український янгол

Друзі, привіт! Читаю наш новий майбутній Цивільний кодекс — і що я вам хочу сказати: це повний треш! Рабство! Зрада країни — і це не жарт!Там такі "перли", що я навіть не знаю, як це коментувати 😳✔️ Віджимати чуже майно — тепер можна!«Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність)»«Через огородження чи зайняття об’єкта особа може отримати статус посідача, а згодом і право власності, що суттєво ставить під загрозу права справжніх власників» — такий собі Розділ ІV "Посідання". Вся оця історія стосується не тільки приватної власності, а і державної — різних заповідників, лісів, берегів річок тощо... Круто, правда? Одразу згадується сумнозвісна човнова станція, приватними будиночками на якій зайнявся Олександр Швецов — за новим Кодексом все це законно, і Олександр нічого б у суді не довів👌✔️ Легалізація шахрайстваВи купили квартиру, будинок або земельну ділянку, заплатили кошти і підписали Договір, проте продавець вирішив Вас наї... обдурити, заявивши про недійсність угоди... Звертатися до суду і доводити свою правоту доведеться Вам), вже без грошей і без квартири... ✔️ Права жінок та дітей — до побачення!Новий кодекс допускає "релігійні шлюби" — фактично узаконюючи ромські ранні шлюби або звичайні для деяких представників Ісламу шлюби з зовсім юними дівчатами😳. Так, реєструвати у ДРАЦС їх не будуть, проте і перешкоджати чи забороняти таке робити теж не стануть... Тобто дитину ніхто не захистить — все "законно".Право на примирення — суд даватиме до 6 місяців часу на примирення подружжя. А якщо в цьому шлюбі присутнє фінансове, фізичне або психологічне насильство, аб'юз, моральний тиск? Доводити все це у суді доведеться жертві...✔️ Цифровий образ — захист для корупціонерів і рабство для військових.З одного боку, особа, наприклад чиновник-корупціонер, чи депутат, який раніше співпрацював з росіянами або когось там вбив на дорозі в ДТП, зможе вимагати видалити всю негативну інформацію про себе з інтернету та соціальних мереж — так зване «право на забуття».З іншого боку, у частині 3 Статті 321 йдеться про те, що «вільний доступ малолітніх, неповнолітніх дітей, окремих категорій працівників, військовослужбовців, інших фізичних осіб до свого цифрового образу може бути обмежено на підставах і порядком, визначених законом або договором». Тобто включаєш у військовий контракт відповідний пункт про обмеження — і військовослужбовець втрачає доступ навіть до власних соцмереж. З ним тепер можна робити все, що завгодно — він не напише про незаконні дії ТЦК, його можна тримати на позиціях місяцями, не забезпечувати, не платити гарантовані законом кошти, не давати відпусток і так далі — і ніяк про це заявити публічно він не зможе. Додам, що все це стосується не тільки військових, а фактично може бути застосовано до будь якого громадянина України.✔️ Практично будь яку особу можна визнати недієздатною — таким чином ця особа втрачає право розпоряджатися своїм майном, виплатами і фактично свободу.У статті 42 «…особи, яка страждає на психічний, інший розлад…» — не визначено чітких діагнозів та критеріїв, що охоплює ПТСР, депресію, тривожні розлади, адаптаційні та інші стани... Визнати недієздатним можна буде майже будь кого — в кого зараз немає того ПТСР, під час війни?P.S. Загалом, я навіть не знаю, що із цим робити? Фактично кожного з нас роблять заручником системи, рабом, якого можна зламати і знищити, відібрати все майно — і ти навіть у соцмережах постік про це напишеш, бо навіть і їх тебе можуть позбавити... Треба щось робити мабуть?Повний текст нового Цивільного Кодексу Розбір від юристки ... та від журналістів Радіо Свобода і Ґвара 👆

👋 Друзі, всім привіт!Вирішила поділитися ситуацією, яка сталася в нашій родині ... Раніше я вважала найважчим днем у моєму житті 24 лютого 2022, цей день назавжди змінив життя всієї нашої країни🇺🇦 Але, як виявилось, найважчим особисто для мене стало 24 лютого 2025... в цей день ми ледве не втратили нашу маленьку донечку, нашу Софійку... Масюня стала в'ялою, слабкою, постійно хотіла пити, і загалом, я вже й сама здогадалася, а згодом "мій" діагноз підтвердили аналізи та лікарі — цукровий діабет 1 типу інсулінозалежний😐Певний час ми провели в лікарні, зараз ми вдома, вчимося жити в цих нових обставинах. Мушу сказати, що це нелегко, зокрема і фінансово...Я дуже вдячна моїй родині, батькам, всім нашим рідним та друзям, хто підтримав нас в цей тяжкий момент нашого життя 🙌❤️ Діабет — на даний час невиліковне захворювання (сподіваюсь, ліки знайдуть в майбутньому🙏), і потребує пожиттєвого моніторингу рівня глюкози та введення інсуліну. І, як не соромно це визнавати, але зараз нам дуже потрібна допомога... Створили баночку "Для Софі", і будемо вдячні за будь-яку Вашу підтримку 🙏🔗 https://send.monobank.ua/jar/717HSSQbvw💳Номер картки банки4441 1111 2501 7982

Привіт!Я дружина військового, ми переселенці з півдня України, чоловік з перших днів вторгнення служить, ми живемо тут (в Житомирі, ред) на оренді. Нашій з чоловіком донечці рік, на день народження до нас приїхала моя мама, допомогти з дитиною і просто разом час провести...Вчора сталася така ситуація: ми гуляли з дитиною і мамою на дитячому майданчику, раптом зателефонував майстер (в нас протікає пральна машинка), що може зараз приїхати подивитися - я залишила малу з бабусею і пішла зустрічати майстра... Приходжу, і бачу, що мама якась сумна... Питаю - що сталося? Виявилось, що якійсь дорослий хлопчик (років 7-8) не давав нашій донечці іграшки в пісочниці (загальні, частково там і наші є - ми спеціально залишаємо, щоб кожен раз із собою не носити), і штовхав її через те, що ми з мамою спілкувалися між собою російською мовою, коли йшли на майданчик, і він це почув. А так не можна - тому він буде ображати і штовхати нашу дитину, якій 1 рік (!)Люди, я просто в шоці! Мені якось так обідно стало... Мій чоловік там вже понад два роки, мені дуже важко самій, я кохаю його і чекаю, він каже, що воює заради нас з донечкою, щоб у неї було майбутнє. Але нас тут не люблять - бо ми ж ВПО, "понаїхали", нам тут допомогу дають (хоча ніякої допомоги немає, і те, що ми втратили власний будинок, роботу - то все всім пофіг( Люди, як так? З яких пір діти захисників для вас вороги?Так, мої батьки російськомовні, вони зі Сходу, і все життя розмовляли російською, їм вже понад 70 років - в такому віці важко вчити мову, в тата був інсульт, він заново вчився ходити після нього... Вони також все покинули, рідний дім, бо проукраїнські завжди були, і їх би там просто вбили, знаючи що зять військовий.Звичайно, не всі люди такі, багато хто підтримує дружин військових, є волонтери і психологічна підтримка для нас, і ми за це дуже вдячні! Але це не поодинокий випадок в Житомирі, дівчата знайомі розповідали, теж переселенці, що їм відмовилися продавати черешні на ринку, бо спитали російською.Я сама маленький волонтер, допомагаю бригаді чоловіка - в нас служать різні хлопці, і чоловіки, і російськомовні також... В нас загинув дуже близький друг з Одеси, він письменник, добровольцем пішов захищати країну, і його вбила русня на фронті... Ще один стоматолог з Херсону, також загинув... І волонтери ... Ці всі хлопці віддали життя заради нас, і на нулі жодних питань по мові немає - але тут, у глибокому тилу, чомусь є ( В жодній країні такого немає, щоб заборонялося розмовляти своєю мовою між собою - так, державна мова в нас українська, але чому в особистому житті ми не можемо використовувати російську? Тим більше з батьками, які вже старенькі. З таким відношенням ви перетворюєте країну в оркостан, де всі злі і люди не мають право на власну думку( Згадалася історія, теж публікували у місцевих чатах, як жіночка обурювалася тим, що молодь співає і танцює на Михайлівській, бо ж у нас війна, і дітям радіти не можна. А чому не можна - якщо кожен день може бути останнім? Ми дивом виїхали з Херсону перед окупацією, під обстрілами, ми цінуємо це життя і хочемо бути вільними! Мій чоловік, коли приїжджає у відпустку, хоче відпочити, ми ходимо і в парк, і в ресторан - і я нічого поганого в цьому не бачу! Бо треба жити поки живі!Після цього випадку я вперше задумалась про від'їзд з України - раніше навіть не думала, в рідному місті до війни мали невеличкий бізнес (пересувна кав'ярня), планували відкрити стаціонарну... але якщо нас будуть чмиріти за мову на кожному кроці? Взагалі це хіба ок - підслуховувати чужі розмови (ми з мамою розмовляли не голосно, просто між собою, не кричали якісь пісні чи ще там щось...)? Таке враження, що країна поступово (чи не поступово) перетворюється в совєцький союз часів сталіна, коли люди один на одного писали доноси.Якщо опублікуєте - тільки анонімно, ще більше хейту та ненависті я не хочу, мені ітак важко, і ця війна заї№№ла вже