Записки пасквілянта | З нагоди Дня Святого Валентина не можу не розповісти про своє найбільш...

З нагоди Дня Святого Валентина не можу не розповісти про своє найбільше в житті кохання – колишнього голову Служби безпеки України Василя Сергійовича Грицака, більше відомого в народі як Вася-їбанько. Наші відносини з Васею скріплені офіційним папірцем, який з 2016 року зберігається (якщо не викинули) в архіві «Кубку Моравії зі стрибків з парашутом на точність приземлення». Бо коли приїздиш на якийсь аеродром, де виконують стрибки з парашутом, необхідно заповнити анкету, зокрема – вказати особу, яка в разі авіаційної події (саме так називається ситуація, коли треба збирати чийсь мозок по аеродромному полю) має забрати твоє тіло. Після того, як підлеглі Васі-їбанька 13 серпня 2016 року незаконно затримали мене на кордоні з Польщею – а я тоді якраз їхав у Чехію на збори з парашутного спорту – я за кілька тижнів все ж таки опинився на невеличкому чеському аеродромі неподалік Брно: розігрувався один з етапів «Кубку Моравії» з точності приземлення. Вже був вечір, на ранок мали розпочатись стрибки, тож я зразу побіг у мандатну комісію змагань: парашутна книжка, страховка, медичний сертифікат, паспорт на парашутну систему, анкета тощо. Заповнюючи анкету, дійшов до розділу про особу, яка має забирати мій труп. Переповнений почуттями до Василя Сергійовича, я вказав як контактну особу Vasyl Hrytsak, зазначив номер його телефону і в графі «родинні відносини» написав boy-friend.Наступний день я провів у прекрасному гуморі, перед кожним стрибком уявляючи, як Васю – якщо щось зі мною трапиться – серед ночі будитимуть дзвінком з Чехії з проханням негайно приїхати та забрати моє бездиханне тіло... Я його й після смерті дістану.