Записки пасквілянта | Під рубрикою «Дембельський альбом».У Херсонську область на позицію «Дж...

Під рубрикою «Дембельський альбом».У Херсонську область на позицію «Джоні» наш взвод перекинули наприкінці червня 2022 року – коли стало зрозумілим, що повторного наступу противника на Миколаїв не буде й лінія оборони, яку ми облаштовували з середини квітня під постійними артилерійськими обстрілами, вже, начебто, як і не потрібна.Я не знаю, хто, чому й у зв’язку з чим назвав цю позицію «Джоні». Напевно, таку назву їй дали в 28 окремій механізованій бригаді, до якої наш батальйон на той час був приданий. А до нас тут явно були «північні брати» – судячи з коробок з-під російських сухпаїв, що валялись попід кущами. Позиція знаходилась серед полів, порослих бур'яном і висохлою озиминою. Під натиском 28 омбр противник відступив на 3 км у бік сіл Правдине та Мирне й «Джоні» перетворилась на «нуль», передню лінію фронту. Втім, бійців з 28 бригади ми тут не бачили, за винятком розвідників, які кілька разів на тиждень ходили повз нас то в «сіру зону» в бік Мирного, де за два кілометри від «Джоні» у них був спостережний пункт, ретельно замаскований у посадці, що розділяла поля, то назад. Так ми вперше зустрілись з сумною для нас істиною – ніякий комбриг не стане жаліти «чужу» піхоту. Приданих ТрОшників, яких командири механізованих бригад отримували в тимчасове користування, вони завжди відправляли в саме пекло. Пізніше ми з цим стикались і під Бахмутом, і біля Мар’їнки на Кураховському напрямку, і в районі Торецька…Позиція «Джоні» становила собою схил ґрунтового насипу, поверх якого був прокладений меліоративний канал, викладений залізобетонними плитами. Перед насипом вже кимось була прорита неглибока траншея завдовжки метрів, може, з 200, яка вела в зарості дерев, де ми обладнали кухню. У насипу, перпендикулярно каналу, були вириті нори-землянки, накриті зверху гіллям і дошками. Скоріше за все, земляні роботи також проводили носії великої мови Авакова та Достоєвського – наші так акуратно не працюють. Але землянок було мало, на всіх не вистачало, до того ж нори треба було накрити чимсь соліднішим – хоча б колодами в один шар. Від прямого влучання артилерійського снаряда це, звісно, захистити не могло, але від осколків – цілком. Колоди в нас були – звалені на шламовому полі Миколаївського глиноземного заводу (з лісом допоміг голова Житомирської облдержадміністрації Віталій Бунечко, з яким домовився командир нашої роти підполковник Андрій Озерчук). Тож нам було чим зайнятись у перервах між артилерійськими обстрілами.Привезти колоди на «нуль» було справою непростою, але в той час дрони – це була рідкість, про існування FPV-дронів ми взагалі не чули, тож або командир нашого взводу Федорович, або Юра Балашов (загинув на «Джоні» 14 вересня 2022 року разом з ще двома хлопцями, коли в автівку поцілила мінометна міна) регулярно привозили бортовим «течиком» воду, дошки, колоди, маскувальні сітки, лопати й навіть гарячу їжу в 12-літрових армійських термосах. Їжу готував ротний повар Рома і наш дорогий волонтер Автанділ Михайлович (приїхав разом з нами з Києва) у їдальні середньої школи в Галициновому.Втім, було зрозумілим, що противник не дасть нам можливості довго перебувати на відкритій з усіх боків позиції «Джоні», яка піддавалась нещадним обстрілам з мінометів, танків і РСЗВ. Наша мета була – облаштувати на «Джоні» базу, з якої просуватись уперед у бік Правдиного та Мирного, ховаючись у лісосмузі між полями. 28 омбр готувалась до наступу й придана піхота мала прикривати штурмовиків.Фотографії зроблені в перших числах липня 2022 року в точці з координатами 46°41'59.1"N 32°08'07.0"E#дембельський_альбом