. | ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!Біль від втрат не перестає гнітити душу. Знову заг...

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!Біль від втрат не перестає гнітити душу. Знову загибель нашого Захисника, знову дитячий плач, знову розпач в душі дружини, горе в родині... 14 серпня поблизу населеного пункту Вільне Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання загинув Олександр Олексійович Міснянкін, 25.01.1991 року народження. Він був бойовим медиком штурмового взводу штурмової роти Збройних Сил України. На військовий шлях став у 2019 році, служив у 79 окремій десантно-штурмовій бригаді. Чимало військових доріг пройшов сержант Олександр Міснянкін, рятуючи життя побратимів, витягуючи їх з поля бою, надаючи так потрібну першу медичну допомогу. Під Мар’їнкою та Кураховим, у Новомихайлівці та Ямполі...всюди мужньо виконував свої обов’язки, дарував надію на зцілення, заспокоював, підтримував, допомагав побратимам як міг долати нестерпний біль від поранень. Й самому доводилось витримувати неабиякі фізичні та психологічні навантаження, тримаючись 8 місяців на двокілометровій відстані від ворога. За бойові заслуги нагороджений нагрудною відзнакою «Золотий хрест». Завжди, у будь яких складних ситуаціях, неабиякою підтримкою для нього була любляча родина. 7 серпня, вирушаючи на позицію, він зателефонував дружині, яка навіть подумати не могла, що востаннє чує його голос, такий завжди лагідний і привітний. Народився Олександр у с. Нижній Бурлук Шевченківського району Харківської області, з рідних має лише двоюрідних братів, які зі зброєю в руках дають відсіч нашим ворогам. До війни працював фельдшером екстреної медичної допомоги, завжди поспішав до хворих, був уважним відповідальним. У Новій Водолазі ж Олександр прожив всього два роки після того як зустрів тут свою кохану дружину та став для її сина справжнім татом, турботливим і водночас ніжним. Вони були дуже близькі. Всі, хто був знайомий з Олександром, пам’ятають наскільки щире і добре серце він мав. За характером був поступливим, поводив себе завжди стримано, в сім’ї був надзвичайно люблячим, піклувався про своїх найдорожчих і найближчих людей, прагнув, щоб вони ні в чому не мали потреби. Мріяв про закінчення війни, про щасливе життя під мирним небом в колі рідних людей та не судилось... Проте світлі спогади про його життя, шляхетні військові вчинки будуть завжди у наших серцях. ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!!!