КП «Харківводоканал»

Ситуація, в якій опинилися сьогодні майже всі міста України, без перебільшення складна. Війна б’є по енергетиці, по критичній інфраструктурі, по базових умовах життя людей.Відключення електроенергії стали суворою реальністю для всієї країни.Але є міста, для яких ця реальність значно жорсткіша.Харків — прифронтове місто. Місто, яке вже четверту зиму живе під постійними атаками. Місто, де енергетична інфраструктура зазнала безпрецедентних руйнувань. Де тисячі будинків пережили аварійні відключення тепла, де системи працюють за межею можливого.І саме тому я змушений публічно звернутися до керівництва «Укренерго» та до Першого віце-премʼєр-міністра України Дениса Шмигаля.Після обстрілу 3 лютого близько 900 харківських будинків залишилися без тепла. Тоді ж пролунала чітка обіцянка: у будинках без теплопостачання відключення електроенергії триватимуть не більше 4 годин.Ця обіцянка має бути виконана.Відключення електроенергії по 15–19 годин на добу — неприйнятні для Харкова. Утім, як і для будь-якого українського міста. Бо в кожному місті за цими цифрами стоять не графіки — стоять люди.Для Харкова ж це питання не лише комфорту.Коли місто одночасно стикається з наслідками ударів по теплопостачанню, тривале знеструмлення означає:- холод у квартирах;- зупинку насосів;- ризики для систем водо- й теплопостачання;- неможливість елементарно обігріти житло.Це означає темряву там, де країна й так живе в умовах війни.Українці демонструють витримку по всій державі. Харків’яни — не виняток. Але витримка людей не може ставати універсальним ресурсом для безкінечних експериментів із графіками або їхньою відсутністю.Прифронтові міста потребують особливого, пріоритетного підходу до енергозабезпечення.Я вимагаю:▪️ перегляду тривалості та принципів застосування графіків відключень для Харкова;▪️ максимально можливого скорочення часу знеструмлення;▪️ публічного й чесного пояснення людям логіки ухвалених рішень.Це запит не лише Харкова.Це запит справедливості для міст, які живуть під постійною загрозою ударів.Міська влада, комунальні служби, тепловики, водоканал працюють цілодобово, утримуючи критичну інфраструктуру.Ми робимо все, щоб у місті було тепло й вода. Допомагаємо енергетикам усім, чим можемо, щоб Харків залишався зі світлом.І маємо право розраховувати на таку ж відповідальність у відповідь.Я — на боці харків’ян.І на боці людей у кожному українському місті, які сьогодні платять за війну власним комфортом, спокоєм і безпекою.

Є три речі, які для кожного з нас, для кожного українця, дорівнюють слову «життя».Енергетика - це життя. Від неї напряму залежить функціонування критичної інфраструктури, стійкість мегаполісів і можливість для людей залишатися вдома, а не виїжджати з країни.Економіка - це життя. Адже це робочі місця, зарплати й податки, що йдуть, зокрема, і на підтримку наших Збройних Сил.Безпека - це життя. У буквальному сенсі.Саме захист цих трьох основ був у центрі роботи форуму Асоціації прифронтових міст та громад, який відбувся сьогодні в Харкові.І хоча наше місто знову прокинулося під звуки вибухів - удари ворога вкотре були спрямовані по енергетиці - форум відбувся так, як і було заплановано: за участі колег з Миколаєва, Кривого Рогу, інших міст і міжнародних партнерів, які працювали разом з нами. Ми вже чітко сформулювали спільну позицію. На місцях робиться максимум: децентралізуємо системи опалення, встановлюємо когенераційні установки, відновлюємо мережі, ремонтуємо та відбудовуємо житло, підтримуємо ветеранів і внутрішньо переміщених осіб, дбаємо про безпечне навчання дітей. Але правда проста: все це вимагає колосальних ресурсів. І жоден муніципалітет не тільки в Україні, а й у світі не здатен витримати такий тиск самотужки.Тому нам потрібні рішення на державному рівні. Не загальні, а сфокусовані саме на територіях, що межують з лінією фронту. Влада має взяти на себе фінансування й захист об’єктів реконструкції, підтримку децентралізації генерації струму, гарантування справедливих умов для мешканців, які живуть під постійною загрозою. Окремим блоком має стати державна програма будівництва та реновації житла. Українцям потрібен дім. Тому ми наполягаємо на підвищенні доступності іпотеки та запровадженні дієвих механізмів соціальної оренди.Те саме стосується економіки. Ми наголошуємо: жодного тиску на бізнес у зонах бойових дій! Ані нових податків, ані зборів. Підприємці, які залишилися працювати тут, під сиренами й обстрілами, - це не «резерв бюджету». Це фундамент стійкості регіонів. Якщо їх зламати, вони просто закриються.Саме наша прифронтова лінія вже майже чотири роки несе на собі найважче випробування війни. Ми - щит країни. І щоб ця броня була міцною, потрібні не лише витримка й характер, а й матеріальна база та реальна допомога.Вдячний нашим іноземним друзям за сміливість бути поруч!Дякую колегам за єдність!Разом ми усвідомлюємо, за що боремося, і добре розуміємо, що саме зараз необхідно робити.

Продовжу тему наслідків ворожих ударів і тієї сумної статистики, за якою стоять долі тисяч харків’ян.Початок нового року знову приніс нам суттєві руйнування в житловому секторі. Лише за січень до вже зафіксованих 9300 пошкоджених будинків додалося ще 283. Це дуже багато. Плюс майже 3,5 тис. вибитих вікон лише за один місяць.Усі контури були закриті максимально швидко - в перші дні після кожної ворожої атаки. Наші комунальні служби працюють на знос. Паралельно з усуненням наслідків обстрілів щодня виконуються і планові роботи з утримання житлового фонду.Характер пошкоджень у кожному конкретному випадку різний - від цього залежить і подальше рішення щодо будівлі. В одних будинках йдеться про відносно незначну шкоду: вибиті шибки, посічені покрівлі, пошкоджені фасади. В інших - маємо серйозні ураження тримальних конструкцій, зруйновані перекриття або цілі поверхи, що потребує тривалої відбудови. Є й випадки, коли вибухи призводять до повного знищення будівель.Усі аварійні об’єкти за результатами технічних експертиз визнаються такими, що не підлягають подальшій експлуатації, і єдиним безпечним виходом залишається демонтаж. За час повномасштабної війни ми вже отримали експертні висновки щодо понад 40 таких житлових будинків. І цей перелік, на жаль, не є остаточним - сотні обстежень і досі тривають.Ми налагодили активну співпрацю з партнерськими організаціями, які долучаються до приведення в належний стан приватних домоволодінь. Я щиро вдячний усім, хто бере на себе цю відповідальність!У багатоквартирному житловому фонді роботи ведуться також безперервно - як за рахунок міського бюджету, так і з використанням загальнонаціональних інструментів та за підтримки міжнародних фондів. Паралельно діє чіткий і зрозумілий механізм через мобільні ЦНАПи. Навіть якщо удар стається о другій годині ночі, вже зранку на місцях обстрілів працюють не лише комунальні служби, будівельні бригади та волонтери, а й адміністратори послуг. Вони приймають заявки, фіксують пошкодження, допомагають відновити втрачені документи та пройти всі необхідні процедури для отримання компенсації за програмою «єВідновлення».Тобто робимо все можливе, щоб харківʼяни якомога швидше отримували необхідні рішення, а бюрократичні процеси не ставали додатковим випробуванням для тих, хто втратив домівку.Саме тому питання житла виходить далеко за межі оперативного реагування. Воно має залишатися одним із ключових пріоритетів державної політики. Адже українці повертаються тоді, коли розуміють: їм є куди повертатися. А поряд із приведенням до ладу пошкодженого житла має системно розвиватися й будівництво соціального.

Січень для Харкова був важким. Холодним. Нервовим. І дуже концентрованим за кількістю випробувань.За місяць ми зафіксували 75 обстрілів. Проти міста використовувався широкий спектр засобів ураження - від важкої балістики типу «Іскандер-М» та реактивних систем залпового вогню «Торнадо-С» до керованих авіабомб і масованих атак «Шахедами».Окремо хочу звернути увагу на загрозу, яку багато хто недооцінює, - різноманіття малих безпілотників. Їхня підступність у тому, що вони важко прогнозуються, часто застосовуються точково і не завжди одразу ідентифікуються як серйозна небезпека. У багатьох випадках такі дрони падали без детонації або без наслідків. Але при влучанні вони здатні наробити чимало біди. За місяць постраждали 95 осіб, серед них - п’ятеро дітей. Дев’ять осіб, зокрема одна дитина, загинули внаслідок ворожих ударів.Під обстрілами були всі без винятку райони міста. Маємо суттєві руйнації в історичному центрі - внаслідок потужних вибухів на початку січня. Дуже серйозних пошкоджень зазнали критичні об’єкти - теплові та енергетичні підприємства, які ворог цілеспрямовано намагається вивести з ладу саме посеред зими.Постраждали школи й дитсадки, промислові підприємства, залізниця, спортивна інфраструктура, гаражні кооперативи, десятки цивільних автівок. Є пошкодження і в житловому секторі, про що я детально прозвітую згодом окремим блоком.Щоб зрозуміти рівень напруги, в якій живе місто, достатньо подивитися на тривалість повітряних тривог. У січні сирена в Харкові лунала 187 разів. Загалом це майже 248 годин, тобто фактично десять повних діб постійної тривоги та психологічного тиску. Проте ми тримаємось. І значною мірою - завдяки людям, які працювали, попри втому і страх. Я щиро дякую нашим рятувальникам і медикам, які першими прибували на місця трагедій і рятували життя. Окремі слова вдячності - комунальним службам та волонтерам.Січень додав до викликів війни ще й погодні: сильні морози, снігопади, крижаний дощ, ожеледицю. В цих умовах, а часто ще під загрозою повторних ударів, наші служби виконували дуже складну роботу. Я дякую тепловикам, які повертали тепло в оселі після обстрілів, енергетикам, інженерам і працівникам водоканалу, водіям спецтехніки, будівельникам, дорожникам і двірникам - за щоденну, важку і відповідальну працю!

Уся Європа вкрита шрамами концтаборів - від Аушвіца до Треблінки. Вся Україна пронизана цим болем: Бабин Яр у Києві, Богданівка на Миколаївщині, Янівський табір у Львові. І наш незагоєний шрам тут, у Харкові, - Дробицький Яр.Голокост став межею, за якою людство побачило справжню ціну ненависті й байдужості. Він показав, як знецінення права на життя, підкріплене ідеологією та страхом, здатне перетворитися на системне знищення. Бо там, де зникає повага до людини, зникають і будь-які моральні обмеження.Тож памʼять про цю страшну трагедію зобов’язує всіх нас діяти в імʼя людської гідності. Вона вимагає особистої відповідальності кожного - у словах, у рішеннях, у здатності протистояти несправедливості. Бо тільки така відповідальність формує внутрішню силу суспільства, яке не сприймає зло як норму і не дозволяє темряві брати гору.І саме тому темрява ніколи не є всесильною. Вона відступає там, де люди самі є джерелом світла, підтримують одне одного і свідомо обирають бік правди та цінностей. Світла пам’ять жертвам катів минулого століття! Честь і слава тим, хто просто зараз захищає наше право бути українцями і жити у вільній країні! Під мирним небом. На своїй землі.

Сьогодні ми відзначаємо День Соборності України - одну з найважливіших дат нашої національної єдності.Це не лише шана історичному Акту Злуки. І не просто мрія, яку плекали покоління українців.Соборність - це наше сьогодення. Реальність, яка має характер, силу й відповідальність. Це те, що допомагає нам триматися, боротися й будувати майбутнє. Разом захищати. Разом працювати. Разом відповідати за країну.Соборність - це харківʼяни, які сьогодні живуть на заході України. Це одесити, які боронять її на сході. Це вінничани, які допомагають відбудовувати зруйновані будинки. Це кияни, які збирають і привозять на прифронтові території та нашим військовим тисячі тонн допомоги. Це наші харківські діти, яких гостинно прийняли школи Львова та Дніпра. Це єдність, підтримка та спільна мета, які ми не втратили у найтемніші часи - і щодня доводимо справами.Соборність - це кожен із нас. Адже, якими б різними ми не були - ми однаково сильно любимо і віримо в Україну.Сьогодні я хочу щиро подякувати всім містам і регіонам, українцям та українкам, які підтримують Харків та інші прифронтові громади. Ваша допомога і небайдужість доводять: у нашої держави немає «передової» і «тилу». Є одна країна, один народ та спільна відповідальність за сильну, справедливу і вільну Україну.Саме в цьому - наша сила та запорука нашої незламності.Я впевнений - які б виклики не чекали нас попереду, ми здолаємо все.Разом вистоїмо. Відбудуємо. Розквітнемо.З Днем Соборності України! 🇺🇦 

Із Давосу лунають заклики до України: реформи, боротьба з корупцією, детінізація, виконання умов партнерів. І з цим складно не погодитися — ми самі цього хочемо, бо будуємо європейську державу і наш курс на вступ до ЄС незмінний. Ми щиро вдячні Європейському Союзу, Міжнародному валютному фонду та всім міжнародним партнерам за фінансову підтримку — ми дуже її потребуємо, як ніколи. Ми розуміємо: допомога має умови. Але! Але важливо сказати чесно: війна — не час для шокових рішень, які лягають тягарем на тих, хто й так несе найважчий тягар. Піднімати зараз податки для ФОПів, збільшувати комунальні тарифи для населення, зменшувати або скасовувати субсидії в час, коли сотні тисяч родин сидять без світла й опалення, а часто — і без води, — це виглядає несправедливо. Це не про “економіку” в таблицях — це про людей, які тримають країну на межі можливого. Будь-яке рішення сьогодні має проходити один тест: чи робить воно людей сильнішими — чи залишає їх без опори.Всі наші міжнародні партнери визнають: сьогодні український народ захищає не лише свій суверенітет, а й європейські цінності, демократію та міжнародний порядок, заснований на праві й справедливості. І ми всі — весь український народ — платимо за це надзвичайно високу ціну. Більше того: міжнародні компроміси ми зараз оплачуємо своєю кров’ю.Ми віримо в себе — у нашу здатність захищатися, відбудовуватися і реформуватися. Ми прийдемо до європейських зарплат і пенсій, до якості послуг і економічно обґрунтованої ціни на них. Це буде. Але шлях до Європи не може проходити через втрату довіри людей у найважчий час. Бо стійкість країни починається зі стійкості родин.А зараз — ключове інше: нам потрібна підтримка, щоб люди вистояли. Щоб українці не втратили віру в справедливість. З настанням миру ми зробимо все, щоб реформи були швидкими й чесними, а економіка — сильною й прозорою. Та зараз — час підтримки, а не шоків. Час зберегти людську витривалість, довіру й гідність. Справедливість — це теж зброя. І сьогодні вона має працювати на українців.

Минулий тиждень став для Харкова черговим важким випробуванням на міцність.Ворог не змінює тактики. У розпал зими він б’є по життєво важливих системах міста, намагаючись залишити харків’ян без тепла і світла. Це відвертий терор проти цивільного населення.За останні сім днів місто зазнало 12 обстрілів із застосуванням різних видів озброєння. Жоден з них не мав воєнної доцільності.Під вогнем опинилися Шевченківський, Слобідський, Основ’янський та Індустріальний райони.На жаль, є постраждалі. Семеро поранених, серед них - одна дитина. Молода дівчина загинула внаслідок прямого влучання «Шахеда» у житловий будинок. Мої щирі співчуття рідним і близьким.Основний вектор атак знову був спрямований на енергетичні та теплові потужності міста. Пошкодження серйозні. З безпекових причин я не буду розкривати подробиць, де саме і що пошкоджено. Про всі результати ми детально поговоримо навесні. А зараз кожен харків’янин, повертаючись додому, і так бачить реальний стан речей: які комунальні послуги у нього є, а яких - немає...Відновлення дається вкрай складно. Це важка інженерна робота, складна логістика і постійний ризик повторних атак. Але жодної зупинки немає. Роботи тривають цілодобово, без вихідних. Також пошкоджень зазнали житлові будинки, здебільшого приватний сектор, дитячий санаторій, спортивний об’єкт, гаражний кооператив.Станом на зараз усі контури закриті, аварійні ситуації локалізовані.За тиждень у Харкові повітряна тривога тривала майже 65 годин. Це багато, але приблизно на 50% менше, ніж загалом по області. Дякую всім, хто щодня тримає Харків: комунальним службам, рятувальникам, медикам, волонтерам. Саме завдяки вам у місті є порядок, підтримка і впевненість у людей залишатися жити і працювати тут.

Останніми днями ми працюємо, щоби знайти рішення, які дозволять мінімізувати наслідки прильотів по енергетиці, що відбулися у четвер, та втримати життєзабезпечення міста.Але є ще одна важлива правда, яку ця війна щоразу підкреслює. Ми маємо змінити саму логіку енергетичної безпеки. Останні роки ми з вами послідовно рухали Харків до того, що сьогодні називають енергетичним островом — коли місто не залежить від одного великого вузла, а має розподілені, взаємозамінні джерела енергії та тепла.Важливо сказати чесно: ми ще не довели цю систему до кінця. Нам банально не вистачило часу, щоб завершити все, що було заплановано. Але навіть той шлях, який Харків уже пройшов, показує головне: децентралізація енерго- та теплопостачання — це не “модний тренд”. Це питання виживання. Нашого з вами. Всіх. Бо коли система побудована так, що удар по одному об’єкту може поставити під загрозу життя третини міста — це ризик, який країна не має права залишати “як є”.Харків у цьому сенсі системно пішов шляхом енергетичної стійкості. І те, що ми з вами робимо зараз, — це не тільки про наше місто. Це про майбутню модель для всієї країни. Україна має шукати альтернативні шляхи централізованому опаленню та енергозабезпеченню: більше локальних рішень, більше резервування, більше гнучкості, більше захисту.

Масовані удари по енергетичній інфраструктурі призвели до режиму надзвичайної ситуації в енергетиці.Сьогодні складно всім - в Україні не залишилося жодної неушкодженої електростанції. Найважче Києву, Дніпру, Харкову, Кривому Рогу, Одесі та більшості прифронтових громад. У реальності боротьби з енергетичними викликами Харків живе вже майже чотири роки. Ми чудово знаємо, що таке енергетика «на межі», тому що почали проходити цей шлях чи не першими. Ми розуміємо наскільке це складно і тому готові допомогти - ділитися своїм досвідом з іншими.Особливо хочу подякувати і нашим - харківським - і тим, хто працює по всій країні: енергетикам, тепловикам, комунальникам, волонтерам, всім, хто тримає та допомагає тримати енерго- та теплопостачання України. Ви справжні герої, які в найскладніших умовах - під обстрілами, в люті морози, без вихідних та відпочинку - не дають країні замерзнути. Саме на вас сьогодні тримається життя наших міст і громад.Звертаюся й до українців. Так, зараз важко. Так, ситуація складна. Але потрібно жити і працювати. Маємо обʼєднувати всі зусилля та досвід, щоб пройти цей непростий шлях. Ми вже проходили і через складніші випробування - і вистояли, тому що робили це разом.Тримаємося самі і тримаємо країну. Разом.