Оскільки я є діючим військовим і не маю права давати політичні оцінки тим чи іншим подіям, однак, зважаючи на значний резонанс, все ж мушу відреагувати на наростаючу істерію навколо “білого орла” серією історичних дописів про звірства польської армії крайової проти мирного українського населення. Це часто замовчувана і невідома сторінка нашої трагічної історії для багатьох українців.Перебуваючи у лікарні і, відповідно, маючи час на аналіз і пошуки, натрапив у багатьох авторитетних джерелах на фото спаленого поляками села Сагринь, де у 1944 році було знищено армією крайовою понад 1000 мирних українців.Яким же було моє здивування, коли це саме цю світлину я побачив сьогодні в етері польського інформаційного телеканалу Polsat News, але вже з коментарем, що це нібито фотодоказ, як "УПА мордувало поляків".На жаль, це вже далеко не вперше, коли польські реакційні кола вдаються до відвертої брехні та маніпуляцій. Всі ми добре пам'ятаємо сумнозвісне фото задушених дітей, вбивство яких багато років поляки, і особливо московити, цинічно приписували українцям. Хоча правда зовсім інша: власних дітей у 1923 році в стані божевілля задушила польська ромка Маріанна Долінська.Історія потребує правди, а не фальсифікацій і брехні. Тимчасові політичні дивіденди, спроби спекулювати на трагедіях минулого та страх, що Україна після перемоги над московитами стане потужним геополітичним гравцем у Східній Європі, не варті того, щоб зруйнувати стосунки між нашими народами на десятиліття вперед. Особливо перед загрозою одвічного спільного ворога – рашистів.Закликаю до поваги та історичної чесності!москва впаде!💥Слава Україні!🇺🇦
БІЛИЙ ОРЕЛ ЗАЮШЕНИЙ НЕВИННОЮ УКРАЇНСЬКОЮ КРОВ'Ю:Сагринь..Ми НЕ забули!!!Поки ми понуро чи толерантно мовчимо, нас звинувачують і топчуть нашу національну памʼять. Чи є пояснення, хто і за що безжально закатував на своїй землі сотні українських жінок, дітей і людей похилого віку в Сагрині? Сагринь – нині село в Люблінському воєводстві Польщі. 10 березня 1944 року каральні підрозділи польської армії крайової та батальйонів хлопських влаштували тут криваву різню, забравши життя у від 800 до 1240 мирних українців. Село вважалося відносно безпечним, тому сюди стікалися біженці з навколишніх поселень Холмщини. Польські горлорізи спалили церкву, парафіяльні споруди та понад 260 хат невинних українців.Події 10-11 березня 1944 року стали найчорнішими днями для української Холмщини. Тоді польські бандити з армії крайової атакували цілу низку українських сіл: Андріївка, Березів, Бересть, Верешин, Ласків, Маличі, Малків, Модринь, М’ягке, Ріплин, Сагринь, Стрижівець, Теребінець, Теребінь, Турковичі, Шиховичі. Загалом за кілька тижнів цієї каральної операції було вбито від 1500 до 2000 українців.Людей знавісніло і безжально розстрілювали, жінок кололи вилами та багнетами, немовлят живцем кидали у вогонь…Свідчення очевидців з протоколів від 26 квітня 1944 року. Ці спогади неможливо читати без здригання. Це факти, які світ має знати.Зіна Малимон: «Побачила я, як польська банда нападала на Сагринь і стріляла із запальних куль. Мама моя Ольга, сестра Ліда, тітка Марія Л. і я втікли на станицю. По дорозі мене ранили в обидві ноги... За якийсь час прийшли бандити... Вирубали двері і вдерлись нагору. Побили всіх мужчин. Вбиваючи, проклинали. Жінок з дітьми зігнали на діл, а нагорі запалили. Вбили мою маму Ольгу і сестру Ліду. Один з них стрілив в мене. Ранено мене в голову і я впала. Бандита стріляв ще раз в мене і попав в руку. Я лежала, не ворушилася зовсім. Бандити думали, що я вбита, й відійшли. Сестра моя Ліда була тільки ранена в руку, встала і хотіла втікати. На цей раз надійшов бандита і стрілив її в голову...»Ольга Шидловська: «Банда мала місцевих провідників. Ця партія бандитів мала за провідників 2–ох малих хлопців, поляків, одному 14, а другому 12 літ. Ці хлопці показали сховище Стельмащука, з якого бандити витягнули 9 осіб і вбили... Малі Білики водили бандитів по цілому селі і показували сховища...»Ростислав Савич: «Під вечір тато приніс ще одну страшну звістку: у полі знайшли вбитими мого дядька Івана, його дружину Ірину і двох синів – Сергійка який мав 3,5 років і дворічного Володю. Неподалік третю добу лежала важкопоранена жінка, біля якої повзала і ссала груди матері маленька Надія Медвідь...»Історія народів часто складна і кривава, і коли кричать про чиїсь “злочини”, нехай будуть готові визнати і відповісти за власні. Ми шануємо чужу пам'ять, але не дозволимо топтати свою. Сагринь – це наш біль, який ми більше не дозволимо замовчувати.Наступна розповідь про польську різню українців в Павлокомі…На фото: поляки з армії крайової позують на фоні підпаленого будинку українських селян в Сагрині.
Сьогодні, у День пам'яті жертв політичних репресій, ми згадуємо мільйони українців, чиї життя були зламані або відібрані московитами.Ця трагедія не оминула й мою родину. Коли моїй Мамі було всього чотири роки, у їхню хату ввірвалися совєцькі “визволителі” з червоними кривавими зірками на “фуражках”. Бабусі дали лише десять хвилин на збори, після чого її разом з дітьми завантажили у вантажівку, повезли на вокзал і вислали на довгі вісім років до Сибіру, у Томську область на лісоповали. Моя маленька Мама та вся її родина стали жертвами репресій лише через те, що були родиною українського греко-католицького священика, який відмовився зрадити свою віру та перейти на московське православіє.Сьогодні історія повторюється. Ми знову ведемо боротьбу проти московської орди та цієї імперії зла. Їхні методи не змінилися з більшовицьких часів – вони прагнуть знищити все українське.Вічна пам'ять усім жертвам політичних репресій.Пам'ятаємо, мстимося.Ми обов'язково переможемо! Слава Україні! 🇺🇦І москва впаде! 💥
Сьогодні вшановуємо постать, без якої важко уявити український державницький рух – Микола Міхновський.Саме він одним із перших відкрито й безкомпромісно заявив те, що сьогодні є аксіомою для мільйонів українців: Україна має бути самостійною, сильною та соборною державою.Цікаво, що ще наприкінці ХІХ століття Міхновський став одним із засновників таємної організації Братство тарасівців – середовища молодих українців, які вже тоді відкрито говорили про повну незалежність України. А у 1900 році він написав брошуру Самостійна Україна – перший програмний документ, де чітко прозвучала ідея самостійної української держави.Міхновський був не лише ідеологом, а й практиком. Він активно виступав за створення регулярної української армії, наполягаючи: без власного війська незалежність залишиться лише декларацією. Саме він стояв біля витоків перших українських військових формувань того часу.Його слово було гострішим за шаблю, а переконання – міцнішими за обставини. Він не шукав компромісів там, де йшлося про національну гідність і майбутнє нашої Нації.Сьогодні, коли українці знову зі зброєю в руках боронять свою Богом дану землю, ідеї Міхновського звучать особливо актуально. Вони нагадують нам, що незалежність не дається раз і назавжди – її потрібно виборювати щодня.Наш обов’язок – не лише пам’ятати, а й продовжувати цю боротьбу. Будувати Україну сильною, справедливою і українською по суті.Слава Україні!москва впаде!
Віддав життя за Україну наш побратим, свободівець, боєць Легіону Свободи – Валерій Калапуц.Народився 12 листопада 1987 року. Родом з села Добре, Камінь-Каширського району Волині. До «Свободи» долучився у 2010-му. Активний учасник Революції Гідності та доброволець із перших днів війни 2014-го року.Свій бойовий шлях розпочав у батальйоні «Донбас», з яким навесні 2014-го в бою отримав осколкові поранення, але не відійшов від боротьби. Згодом приєднався до лав ДУК ПС — окремої тактичної групи імені капітана Воловика. У грудні 2015 року волинський свободівець підірвався на розтяжці.За його плечима — Донецький аеропорт, прорив до Іловайська, шахта Бутівка, Дебальцеве.Від початку повномасштабного - став командиром саперного взводу 1-го стрілецького батальйону 67-ї ОМБр «ДУК», згодом продовжив службу у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді.14 лютого під Покровськом дістав важке поранення, яке забрало життя націоналіста – помер у лікарні 20 лютого.Співчуття родині і близьким.Вічна памʼять і слава Герою!
Батальйон БпС 128 ОВМБр «Дике Поле» вітає у своїх лавах Тимура Книша – давнього соратника, запорізького націоналіста, голову Запорізької організації ВО "Свобода", краєзнавця, бойового побратима та одного з тих, хто пройшов найжорстокі випробування московським полоном.Тимур – активний учасник Революції Гідності у Запоріжжі, доброволець батальйону «Донбас», де він служив заступником командира роти та пройшов пекло Іловайського котла. У серпні 2014 року, виконуючи свій обов’язок перед Україною, він потрапив у полон до бойовиків так званої «днр» і понад пів року перебував у ворожій неволі, зазнавши тортур, морального та фізичного тиску, нелюдських умов утримання. Але ворогу так і не вдалося зламати його.Повернувшись з полону, Тимур не зійшов зі шляху боротьби, він разом зі своїм підрозділом повернувся до війська, щоб продовжити боротися та помститися за полеглих побратимів. Продовжував працювати задля збереження української ідентичності, історичної пам’яті та правди про нашу боротьбу. Захищав інтереси учасників бойових дій, навчав молодь. З першого дня повномасштабного вторнення, як офіцер- резервіст, разом зі своєю резервною ротою, зупиняв ворога на Запорізькій землі. А сьогодні, у найважчий для держави час, він у свої 63 роки знову стає у стрій.Це – приклад для молодших, символ стійкості та доказ того, що українського воїна неможливо перемогти ні катівнями, ні тюрмами, ні часом.Дякуємо тобі, Тимуре, за вірність Україні, за силу духу і за вибір бути поруч саме зараз. 🔥 Ті, хто пройшов темряву полону, краще за інших знають ціну світлу. Ті, хто вистояв тоді – приведуть до Перемоги сьогодні.Наше небо – під контролем. Наш дух – незламний. Наша воля – сильніша за будь-якого ворога.Слава Україні!москва впаде!https://www.youtube.com/watch?v=aFkRBCtu9Gw
Чи мають спортсмени, які нагороджені найвищою державною нагородою - Герой України вболівати за свою державу? Звісно, що так, - скаже кожен. Однак багато державних нагород було віддано тим, хто зрадив Україну в часі війни. Вже не раз піднімала це питання. І тепер маємо ситуацію на Олімпійських іграх. Покарали українського спортсмена Владислава Гераскевича за його громадянську позицію та вшанування памʼяті загиблих українських спортсменів в російсько-українській війні. Нас підтримує світ, але дивним чином член виконкому МОК Герой України - Сергій Бубка мовчить. Він промовчав коли почалося повномасштабне вторгнення, коли всі боролись, за недопущення російських спортсменів на Олімпіаді. А плавчиня Яна Клочкова, яка теж має найвищу державну нагороду Герой України - за інформацію ЗМІ, живе у Криму. Звання «Герой України» - це не про медалі чи титули. Воно про відданість державі, моральну позицію і готовність стояти за правду, навіть коли важко. Сьогодні справжніми героями є ті, хто не боїться відкрито говорити про війну і шанувати пам’ять загиблих.Саме тому я звернулася до Президента України Володимира Зеленського з вимогою розглянути питання позбавлення звання «Герой України» Сергія Бубки та Яни Клочкової.
Тарас «Фідель» ГОМЕНЮК: «Росіяни завжди вели гібридні війни. Не називали речі своїми іменами і перекручували факти»Свободівець з Рівненщини, морський піхотинець 38-ї окремої бригади морської піхоти головний сержант Тарас Гоменюк ось вже понад шість років боронить нашу землю на найважчих напрямках московсько-української війни.У 2020 році підписав контракт - пішов служити в 503 окремий батальйон морської піхоти. На початку повномасштабного вторгнення просто з окопів відправився на прорив Маріуполя. На жаль, до Маріуполя вони з побратимами тоді не доїхали - під Волновахою потрапили в оточення. Далі Вугледарський напрямок, Піски, Авдіївка, Мар'їнка. Потім важке поранення і після одужання Херсонський напрямок. Зараз Покровськ.У цивільному житті за освітою Тарас вчитель історії. Працював заступником голови районної адміністрації в рідній Гощі, що на Рівненщині. Зі свободівцями з далекого тепер 2012 року…Олені Борзик вдалося зв’язатися з захисником та трохи поговорити. Традиційно про війну та життя.
Традиційно Новий Рік Україна розпочинає з Дня народження Степана Бандери. Він не лише борець, лідер та мислитель, а символ того руху націоналізму, що в роки Других визвольних змагань підняв сотні тисяч молодих хлопців на трагічну боротьбу, без матеріальної бази, вдалих розрахунків чи надійних союзників. Та дух вище матерії. Їх вела Ідея, тих хто гинули в бою, кого висилали в далекі Сибіри. І в москочьсих концтаборах бандерівці стали ядром спротиву, організаторами повстань. Врешті дух великої боротьби дав наснагу і надію до боротьби насиупним поколінням, особливо у кінці 1980 років. А оскільки Шухевич, Бандера, Коновалець були натхненниками і провідниками цього руху, їх деионізувала російська пропаганда. На жаль, довгий час велика частка українців були у рабстві цих стереотипів. Справжня повага до Степана Андрійовича - це осягнення його життя і поглядів. Він ще в 1960 роках бачив потребу повного демонтажу московської імперії, рівно як і небажання великих західних держав йти до кінця на цьому полі. Тому відзначимо День Бандери, почитавши кілька його статей та праць.
07 та 08 лютого 2026 р. Недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень» проводить XIIІ Бандерівські читання на тему: «Мапа національних інтересів України». Метою проекту є сформулювати в чому полягають національні інтереси України у сфері зовнішньої політики, своєрідну дорожню карту для визначення, що нас цікавить у конкретній країні чи регіоні, як вибудувати дієві відносини зі стратегічними партнерами та як ефективно убезпечити східний кордон Європи Скандинаво-БалтоЧорноморсько-Каспійський оборонний вал, як забезпечити партнерські відносини із західними сусідами України. За підсумками Бандерівських читань планується видання книги «Мапа національних інтересів України» (українською та англійськими мовами) у якій предметно будуть визначені національні інтереси України у відносинах з провідними світовими гравцями, регіональними лідерами, можливими партнерами у політичних, фінансово-економічних, безпекових, технологічних, ресурсно-сировинних сферах. Бандерівські читання запрошують вас стати частиною великої команди, що розробляє мапу національних інтересів України у світі. У рамках XIII Бандерівських читань традиційно пройде Конкурс есеїв молодих науковців «Мапа національних інтересів України», що сприяє готовності молоді глибоко та сміливо мислити про Україну стратегічно – у складному міжнародному контексті та в умовах війни. Прийом робіт на конкурс триває до 31 січня 2025 року. Запрошуємо вас долучитися до заходу та будемо щиро вдячні за висвітленням інформації, пов’язаної з XIIІ Бандерівськими читаннями та стати інформаційним партнером заходу. Також пропонуємо долучитися до наповнення матеріалу книги та підготувати статтю про інтереси України у конкретній країні світу. Інформаційний лист можна знайти за посиланням. Оргкомітет залишає за собою право відбору тем нарисів та текстів. Також можете записати коротке відео для соцмереж про національні інтереси України в конкретній країні.Запрошуємо до участі дипломатів, експертів-міжнародників, студентів та викладачів профільних навчальних закладів, очільників українських організацій в діаспорі. У подальшому плануємо створити інтерактивну «Мапу національних інтересів України» із зазначенням чітко визначених сфер інтересів України по кожній країні світу, стратегічних планів їх реалізації. Усі хто готовий стати інформаційним, організаційним партнером, волонтером заходу приєднуйтесь. Подія Бандерівських читань на Фейсбук сторінці.Сподіваємося на плідну співпрацю впродовж підготовки та під час проведення самого заходу. Контакти: e-mail:
[email protected] тел. +380676053505 Юрій Олійник, +380679611662 Бойко ТетянаФінансово підтримати Бандерівські читання можна тут : https://send.monobank.ua/jar/35PhtHQzw9 5375 4112 1499 2583 ПриватБанк https://www.privat24.ua/send/dxv11 4149 4975 0870 8593 PayPal:
[email protected]Ціль: 570 000 ₴ Змагатимемо до поширення Сили, Слави, Багатства і Простору Української Держави. За будь-якої геополітичної погоди Бандерівським читанням бути... З повагою, організатор XIII Бандерівських читань, директор НАЦ «УССД», головний сержант батальйону безпілотних систем 5 окремої штурмової Київської бригади Юрій Сиротюк «Мамай»
TGLIST.COM.UA
