Channel Віталій Чепинога - @vitaliichepynoga - №3158
БатькоПро батьків іноді треба згадувать, бо може їм там якось приємно в тамтих світах від цього.Михайло Логвинович Чепинога. Народився в 1929 році. Тяжкі часи. І війна, і голоди. Та й коли вони тут тяжкі не були?На війну він не пішов, бо ще був малий. Сестру й брата (старших) забрали в Германію. Батько (дід Логвин) - на війні.Залишився він, баба Манька (мати його) та менше сестра - Шура. Тоді люди мали бути дорослими зрання. Єдиний чоловік на всю родину. Відповідальність..Пас овець, косив, орав.Закінчив Полтавський педагогічний. Був учителем, директором училища, головою сільської ради. Писав пісні і вірші. Був старостою хору.Старший брат мій помер. 9 років йому було. Лейкемія. Тому за мною «гляділи», як за зіницею ока.Я батька боявся. Батько був суворий.Коли Дарина родилася, батько в той же день пішов на пенсію, і самостійно глядів Дарину до шести років. Навчив писать і читать. Дарина - дідова. Витягував її за ногу з під столу і читав "Котигорошка".Я, коли школу закінчив, то рішив, що вже мені все можна, і все дозволено. Закурив при батькові і випив чарку горілки. Батько скреготнув зубами, але змовчав....Батько ніколи в житті не матюкався, і ніколи не випивав більше, ніж сто грам.А потім я якось мимохіть сказав: "Блядь!". І батько мені з усієї сили заїхав по потилиці долонею...- Чого ти?- Людиною будь! - сказав батько. - Сила не в матюках, не в браваді. Сила - в людяності, в порядності.Мій батько, наші батьки. Наша Україна...Віталій Чепинога | Підписатися
839
25-06-05 16:36